Я давно хотіла (і обіцяла) розповісти про цього героя і чим він такий особливий для мене, а тут якраз натрапила на флешмоб Ірини Скрипник, тож можемо поєднати приємне з приємним.

Насправді я, звісно, люблю всіх своїх героїв, але майже всі, з ким ви можете познайомитись на моїй сторінці, народились нещодавно. Проте не Астраель.

Цей образ зі мною з дитинства. Він мав багато імен, був головним героєм кількох творів (які я тут не викладала, бо зараз пишу в іншому жанрі) і, звісно ж, півжиття був для мене втіленням ідеального чоловіка.

А як він міг ним не бути?

Блондин. З блакитними очима. Зріст - 195 см. Гострі риси обличчя. Справжній красень... 

І це я поки що тільки про зовнішність. Його характер трохи залежить від твору, тож поговоримо про нього в контексті того, що ви можете прочитати на Букнеті. Тут він занепалий ангел з твору "Тернові пута або Приручити ангела".

От вгадайте, кого там активно "приручає" навіть не одна відьма, а цілих дві? ☺️ І не питання не в тому, кого він вибере (у мене любовні трикутники трохи інакше працюють), а в тому, хто з них матиме достатньо сили, щоб його отримати. З однією з них:

А що ж там у нас такого видатного по характеру? У Астраеля, м'яко кажучи, складна доля. Але він незламний. Він не здався і не опустив руки. Він бореться і шукає вихід навіть після 33-річної "чорної смуги" і він достатньо розумний, щоб його знайти.

Так, не все так просто.

Трошки протікає дах.

Стає трошки некотрольований, коли має змогу виплеснути власний негатив.

Трошки не такий лапочка, як може здатися на перший погляд.

Але в глибині душі він все ще ангел. Завжди правильний. Завжди вірний. Здатний на прощення і кохання попри все.

Більша частина болю пішла, тож Астраель, нарешті, полегшено видихнув.

Ханна відкрила очі і сфокусувала на ньому погляд. Попри весь стрес, вона мимоволі зазначила, що в цей момент – спітнілий, виснажений, в розстібнутій чорній сорочці, - він виглядав неймовірно сексуально.

Астраель, в свою чергу, не піднімаючись, прямо зі свого місця, обійняв її. Подивися знизу вверх.

- Дякую. Ти моя рятівниця.

Ханна поклала руки на його волосся.

- Як ти зараз? Боляче?

- Тільки залишковий біль після опіку. Але для мене це ніщо, - він трохи відсторонився, піймав і поцілував її долоню.

Відьма ніжно посміхнулася йому.

- Ти замкнула двері? – раптом поцікавився Астраель. – Сюди ніхто не може зайти?

- Авжеж. Директорка сьогодні у від’їзді, тож ніхто не зайде… Що ти робиш?!

Це була реакція на раптову ініціативу ангела – той підняв нижню частину її кімоно і закинув вище талії.

- Потримай, - попросив він, вручаючи їй спідницю... Далі читати тут.

А це був би ідеальний актор на роль Астраеля, якби "Тернові пута" знімали 40 років тому:

♥️