Вітаю, мої любі читачі!)

Коли я вперше спробувала рекламувати цю книжку, рекламодавець написав мені, що медикаменти рекламувати заборонено) Лише тоді я усвідомила, що обрала не надто вдалу назву, щоб привернути увагу поціновувачів любовних романів))) Так, мова піде про Вітаміни для пораненого зрадою серця. Ця історія про те, як нове почуття відроджує віру в кохання. А ще тут є два  чоловіки, які не можуть не викликати симпатію, і головній героїні навіть доводиться робити вибір) Тож запрошую у світ лікарської романтики)

ФРАГМЕНТ

До появи лікаря Акуленко про жодну жінку Ігор не розмірковував стільки годин поспіль.

Можливо, саме тому він трохи розгубився, коли у двері його кабінету прослизнула вищевказана жінка. Яка ж вона спокуслива! Якщо навіть він про це думає, що говорити про інших.

Стиснувши зуби, Тихий придушив мимовільний вигук і почав перекладати папери на робочому столі. Діна ж зачинила двері й зупинилася перед ними. Чого ж вона мовчить? Вже б сказала щось нарешті.

— Щось трапилося, Діно? — першим не витримав Тихий. — Можливо, я щось плутаю, тоді вибачте. Чомусь мені здавалося, що сьогодні — не ваше чергування. Ви повинні виходити на зміну у суботу, хіба ні?

Він не поставив би їй дві робочі ночі поспіль, це точно. Не матусі з маленькою дитиною. Та й взагалі… Але ж яка вона жадан... вродлива! Аж подих перехоплює, коли дивишся на неї — всі ці вдало «зліплені» природою форми, плавні лінії, груди, стегна, спокусливий рот...

Тихий кашлянув і взявся за письмову ручку.

— Ні, ви не плутаєте, Ігорю Олександровичу. Чесно кажучи, вперше зустрічаю такого організованого чоловіка. Сьогодні я абсолютно вільна.

На Тихого несподівано дивно подіяло промовлене дівчиною «абсолютно вільна». Одразу захотілося запросити її кудись... До ресторану, наприклад. А що тут такого? Хіба колеги не можуть разом повечеряти? Там буде багато людей. Чи це все ж погана ідея? Чому ж вона мовчить? Щось же примусило її прийти сюди у неробочий час.

— Діно, можливо... вам потрібна якась допомога? Не соромтеся, кажіть. — Дівчина розгладила долонями вузьку спідницю, і Тихий важко ковтнув. Він знову згадав про ту бісову годину, яку жінка провела наодинці з Балем, і несподівано для себе висловився: — У нас є ціла посада ординатора. Правда, декретна, але ж...

Ігор з чималим подивом спостерігав, як округлюються очі лікаря Акуленко, а потім і спокусливий рот набуває форму літери «о», немов жінка збиралася виголосити цей звук, але не змогла або передумала.

— Я згодна, — промовила вона скоромовкою і раптом широко, щиро посміхнулася. Тихий отримав ще один удар під дих. Ця жінка має всі шанси звести його з розуму раніше, ніж він укладе її в ліжко.

«Ти з глузду з'їхав, Тихий? Яке, до дідька, ліжко? Ти ж планував похід до ресторану? Лише до ресторану!»

Ігор не наважився піднятися з місця. На ньому був халат, який прикривав вразливі та помітні місця, але ризикувати чоловік не наважився. Не вистачало ще, щоб Діна зрозуміла, як він до неї ставиться.

— Тоді вам необхідно написати...

Саме цей майже урочистий момент вибрав Марат Баль, щоб увійти в його кабінет, до того ж не постукавши. Але якби він навіть це зробив, через шум у вухах Тихий навряд чи б почув.

— Ігорю Олександровичу...

— Ви що, не бачите? Я зайнятий, — різко обірвав Марата Тихий.

— Бачу, — відповів Баль та подивився на Діну настільки доброзичливо, майже інтимно, що Ігор аж зубами скрипнув. — Прошу вибачення, але це терміново. І ви, Діно, вибачте, що завадив.

Просто Діна? Марат називає її лише на ім’я?

— Якби в моєму відділенні щось було терміновим...

— Марате, я просто не можу стриматися від радощів. Ігор Олександрович запропонував мені посаду ординатора, уявляєте? Він — справжній чарівник! Я так щаслива, така щаслива!

— І я дуже радий за вас, Діно.

І тут на очах у Тихого Діна кинулася на шию Балю і міцно обійняла чоловіка.

Відступила вона теж швидко, але Тихий вже не міг зупинитися. Дідька лисого він змінить рішення! Не той випадок.

— От і чудово. Я теж радий. Тому пропоную вам, Діно, відзначити цю щасливу подію у ресторані. Чекаю вас на лікарняній автостоянці о дев’ятнадцятій.

Вдалого тижня!

Софія