Кажуть, у Парижі ніч приховує більше, ніж день.
Але туман — він пам’ятає.
Пам’ятає коня з палаючими очима. Вершника Без Голови, що став на коліно перед тим, чиє ім’я не написане у книгах життя.
Це лише подих вітру. Це подих істини, що вже торкнулась пера. Це — знак.
Камера 26.
Язик на столі.
Вигорілий хрест на стіні.
26 сірих голубів… і один — білий.
Араміс вже готує свій план. Тіло графа де Рошфора після страти зникає у сутінках... разом з його головою. А в’язень, що мав бути приречений, отримує останній шанс.
Сутінковий світ відкриває двері. І тільки Безкрилий здатен пройти ним без страху.
Глава 26 активно готується.
Таємниці Людини в Залізній Масці.
Тінь Вершника.
І Тиша перед бурею.
"Коли зникає місяць — істина піднімається з туману…"
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю. Чудовий заклик, щоб почитати)
Валерій Калінов (Demolition), Щоб ще трішки підігріти інтерес відповім словами Безкрилого:
"Ти почув шепіт ночі. Скоро — настане грім істини. А поки — дякую за віру в легенду, яку світ ще не готовий прийняти."
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати