Додано
09.05.25 20:23:43
Момент істини і питання до читачів
Зараз Ейла буде в шоці. Якщо ви не розумієте, що відбувається — заходьте почитати "Академію Фейлім"! :) Вранці вийшов великий розділ.

— Перш ніж ми приступимо до святкової вечері, Ейло, — мама сіла поруч зі мною і взяла за руку, — мені треба дещо тобі розповісти.
— Манвейн говорила мені про якийсь сюрприз…
— Манвейн! — мама погрозила кулаком усміхненій Манвейн. Вона неквапливо попивала вишневе вино в обіймах Навіна і виглядала напрочуд радісною.
— Я навіть не натякнула! Не хвилюйся, Рін. Хоча язик в мене свербів.
Мама обернулася до мене. Вона виглядала такою схвильованою, але при цьому куточки її губ піднялися в усмішці. Значить, сюрприз буде хорошим.
А ще в мене таке питаннячко. Я планувала "Академію Фейлім" завершити трохи швидше, тому спочатку думала, що зможу зробити тільки одну знижку в передплаті. Але книга буде писатись десь ще зо два тижні, тому є можливість зробити ще одну знижку. Чи треба?
Якщо не хочете відповідати тут, то на моєму телеграм-каналі є анонімне опитування.
Анна Потій
1130
відслідковують
Інші блоги
Опублікував декілька оповідань зі збірки "Таємниці темнох сторони". Не знаю, я поки чомусь не готовий викладати усе. Подивимось далі, як піде. Ця збірка не звичайна, бо складається із доволі реальних випадків, які,
Сьогодні рівно рік, як я натиснула кнопку "Стати автором" на Букнет. То зараз самий час подивитися на цей шлях і побачити, що трапилося. І я в шоці, бо за цей рік вдалося більше, ніж я могла собі уявити: 670 читачів стали
Всім привіт, мої любі! ♥ У мене до вас є важливе запитання, особливо до тих, хто зараз разом зі мною проживає історію «Тонкий лід». Оскільки у нашої головної героїні Ніки є три сестри, я вирішила, що кожна з дівчат
Любі читачі, я дуже щаслива, що вас більшає! Це неймовірна кількість для мене! Дякую вам за те що читаєте і підписуєтесь! І хоч у мене шалено сьогодні болить голова, я щаслива. Дякую вам ❤️ ❤️ ❤️ З теплом
— Вікторіє? З тобою все в порядку? Кава збіжить… Григорій підходить зі спини, і його долоні — важкі, теплі й такі вже рідні, лягають мені на плечі. Він абсолютно спокійний. І саме це лякає найбільше. Григорій занадто
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати