Дзвонив абонент на ім’я “Не ігноруй!”, тому як і було сказано я хутко відповіла.

– Слухаю, – знервовано відповіда я, бо хто зна, що може статись якщо не відповім. Я так могла і податкову підписати в свій час.

– [Ти казала дзвонити спочатку, а потім з’являтись], – почула я знайомий голос демона в слухавці.

– Що? – здивувалась я, зрозумівши хто ж це, але потім побачила через скляні двері демона, що стояв на вулиці і тримав телефон біля вуха. День був теплим і сонячним, тому він був в темних сонцезахисних окулярах, які додавали йому привабливості.  – Як ти постійно знаходиш мій магазин? – спитала я, коли він відчинив двері і закинув телефон у кишеню.

ВІДЬМА З КНИГАРНІ І ДЕМОН