Я не опублікувала сьгодні проду, бо....

Вітаю, любі читачі і гості сторіночки)

Сьогодні я не опублікувала продочку бо… думала, що опублікувала )) Останнім часом якісь масштабні аврали вдома та на роботі роблять мене трішки забудькуватою( 

Вже виправилась, тому можна завітати до нового розділу моєї новинки “Моя карпатська знахідка”

Уривок з продочки: 

Щойно вони вийшли з адмінбудівлі, тримаючись за руки, як раптом за спиною пролунало:

– Дімітріусе?

Голос – оксамитовий, трохи хриплуватий і з легким акцентом – змусив обох зупинитись. Аня відчула, як його пальці трохи напружились у її долоні.

Вони обоє обернулись одночасно. До них крокувала висока жінка у довгому криваво-червоному плащі. Її темне, як ніч, волосся спадало хвилями на плечі, очі підкреслені темним макіяжем пильно ловили погляд Дмитра. У її поставі було щось особливе – впевненість, загадка, шарм. І всі чари чанів та Карпат для Ані миттю згасли через порівняння себе – без мейку, з хаосом на голові та простому легкому пальті на джинси та светр, і її – гарної, як з подіуму чи кіно про фатальну жінку. 

– Оце зустріч, Дімітріусе! – усміхнулась вона, стаючи ближче. – І зовсім неочікувана.

– Діана! – усміхнувся Дмитро. Його голос був рівним, але в ньому читалась обережність. – Що ти тут робиш?

– Відпочиваю. Чи, можливо, доля вирішила влаштувати нам ще одну зустріч, – промовила вона з легкою посмішкою, ковзнувши поглядом на Аню. – Ти не представиш мене? Аня відчула, як щось холодне прошило її груди. Їй не подобалось, як ця жінка вимовила нам і як вона дивилась на Дмитра…

Читати далі можна тут. 

Візуалізація і знайомство з книгою  живе тут ) 

Приємних вражень) 

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) А ще, в тг-каналі, візуали, які трішки не відповідають політиці блогу. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.