Битва з королевою гарпій

Всі мисливці одночасно прицілилися. Кліффорд вичекав момент і скомандував:

— Вогонь!

Болти з арбалетів полетіли в бік гарпій, зачепивши двох. Ті впали на підлогу і, під дією болтів, що сковували їх, не могли поворухнутися. Решта продовжили атаку.

Одна з гарпій кинулася на мисливців, але Кліфорд зреагував миттєво — відрубав їй голову на льоту. Остання, усвідомивши, що може померти, спробувала полетіти, але Бетфорд перехопив її. Він миттєво зарядив арбалет і вистрілив. Гарпія впала на землю, судорожно сіпнулася і затихла.

— Ух, здається, все...

— Не розслабляйся... Можуть навалитися ще.

— Перепочиньте трохи, і підемо далі.

— Дивні, матір їх, тварюки... — пробурмотів Бруддо. — Одна встигла мене зачепити.

— Йти можеш?

— Так...

— Рана глибока?

— Схоже, ні... Правда, трохи пече, але думаю, пройде.

— У всякому разі, робити привал поки рано. Треба йти далі.

Мисливці рушили до проходу ліворуч. Увійшовши туди, вони побачили нависаючі зверху сталагміти.

Раптом повітря прорізав пронизливий звук, і у всіх мисливців задзвеніло у вухах...

— Прикрийте вуха! — прокричав Бетфорд.

Мисливці закрили вуха і стали чекати закінчення крику.

— Це той крик, який я чув перед входом сюди...

— Може, вони так співають? — промовив Фоллар.

— Чудовий спів... Аж кров з вух тече...

У цей момент мисливцям з'явилася дивна гарпія, відмінна від інших, пофарбована в червоно-білий колір. Судячи з усього, вона була королевою інших гарпій.

— Хлопці!

— Обережно! Тут гарпія!

— Вона не схожа на інших... — промовив Бруддо.

— Так чи інакше, вона зараз здохне... Заряджайте арбалети! — вигукнув Бетфорд.

Мисливці пустили арбалетні стріли в хід, проте королева вдало ухилилася від них. Прикрившись своїми крилами, вона кинулася в атаку. Вона була настільки швидка, що запросто поранила Бруддо в живіт. Той дивом вцілів, проте впав на землю і решту битви пролежав там.

— Мати! Оце ривок!

— До чого ж швидка скотина... — промовив Бетфорд. — Реніфат, прикривай Бруддо! Решта бути напоготові!

— Може, спробуємо бомби? — промовив Кліффорд.

— Чому б ні... Діставай!

Кліффорд різко дістав з підсумка бомбу, що сковує, і в той момент, коли королева вирішила повторити свій ривок, він влучно закинув бомбу в неї. Але та лише ненадовго послабила її — на щастя гарпії, її крила були здатні витримати багато.

— Бомба не подіяла! — вигукнув Фоллар.

— Та ти що?! — вигукнув Бетфорд.

— Її головна перевага — це крила... — вигукнув Кліффорд. — Треба змусити її відкритися!

— Ти думаєш? — ненадовго завагався Бетфорд. — Добре... І як же?

— Я заманю її! Ти діставай сліпучу бомбу... І цілься прямо в неї!

У той момент все відбувалося дуже швидко. Бетфорд різко відкрив підсумок, вихопив звідти сліпучу бомбу і приготувався кинути її в королеву. У цей самий момент королева вже летіла галопом на Кліффорда. Однак він зумів стримати її натиск своїм мечем. Дуже скоро після цього в Гріссейській печері почався справжній кошмар...

— Закрийте очі! — вигукнув Бетфорд.

Потім він кинув бомбу прямо в обличчя гарпії. Та впала на підлогу і на якийсь час завмерла. Тоді Кліфорд зробив різкий ривок і встромив свій довгий меч прямо в живіт королеви гарпій. Та наостанок видала лише пронизливий крик, який не тільки оглушив мисливців, але ще й скликав до себе гарпій з усієї печери, а може, і з околиць!

Тільки що ви могли прочитати уривок зі свіжої 11 глави моєї книги, про мисливців на чудовиськ. Якщо він вас зацікавив - переходьте читати першу главу за цим посиланням: https://booknet.ua/book/molot-chudovisk-b436896