А ви читали?

Рецензія на книгу Елара Кель «Бідаха»

Кілька днів тому я прочитала книгу Елари Кель «Бідаха», з циклу «Тіні Сіроміста» («це цикл абсурдних фентезі-романів та оповідань про місто, де привиди не завжди страшні, вовкулаки носять блискучі труси, а поліція більше боїться старого цвинтаря, ніж голих протестувальників»). Оповідання написане у  жанрі химерного фентезі, та на мою думку, має присмак казки.

https://booknet.ua/book/bdaha-b437027

Знайомство з цією чарівною історією та головним героєм почалося з обкладинки. Саме те, якесь незграбне створіння, що сидить у кутку і має глибокі наповнені сумом очі, зацікавило мене. А після занурення в розповідь про незвичайного Бідаху, стало зрозуміло, що його зображення відповідає опису та похмурості бідолашного створіння.

«Бідаха» - це історія про те, чого може не істнувати, якщо ми в це не віримо. Це історія про грибок на Дихаючій стіні, який має свої страхи і вміє любити. Це історія про дружбу та відданість між незвичними істотами, які часто бувають непомітними, але вони живуть своє життя і мають хоробрі серця.

Кому може сподобатися і з чим можна порівняти? Перше (і напевне єдине), про що я згадала, коли почала читати «Бідаху» - це «Нечиста сила» Василя Королів-Старого. Це казки про створінь, яких вважають поганими і загрозливими, а насправді, вони добрі і допомагають людям, все залежить від того, як ви в них вірите. Можливо, можна згадати про Гоголя та його «Вечори на хуторі біля Диканьки», адже він є одним з тих, хто приділяв багато уваги нечисті та дивовижам. Якщо Вам подобаються похмурі казки, з істотами, про яких мало хто говорить, то «Бідаха» саме та книга, яку слід прочитати.

Текст досить простий, легко читається, і затягує у життя-буття дивовижно-абсурдних істот з перших рядків. Тут присутній легкий гумор, іронія, життєві ситуації та взаємовідносини, які навчають бути людяними, вірити в чудеса та допомагати в скруті своїм близьким.

Історія Бідахи починається зі знайомства з місцем, в якому він народився, зі склепу та Дихаючої стіни.

«Склеп був старий» / «І коли йому час – він не розвалюється, а просто починає дихати»/ «І всі боялись не смерті, а того, що хтось просто зникне в стіні»

Головні герої та чим вони запам’ятались:

Бідаха – «грибне створіння із гелевим тілом», яке вміло сміятися, боятися, бубоніти та реагувати на кожен подих та рух. А ще він мав звичку складати скелетики, і ніколи не втрачав надії, адже був мрійником.

«Очі-великі, круглі, майже дитячі, повні здивування, яке ніколи не закінчувалось»/«Він ніс її, як скарб, і обережно вкладав у скелет»/«»

Ґустав – померлий некромант, який спробував воскресити самого себе. Через невдалий експеримент чи довге життя має синдром роздвоєння особистості.

«Його магія лишилась -слабка, як перегар у старого шамана»/ «Ну добре, цього разу ти був корисний»

Привид черниці – привид, якого Бідаха боявся через її тиху присутність. Вона постійно в’язала і майже не розмовляла.

«Вона мовчала, зате постійно в’язала»/ «в`язала ще один шарфик. Про всяк випадок»

Скелетики – три незрозумілі зі дзвіночками. Як маленькі діти-бешкетники, інколи занадто галасливі.

«Вони не говорили, не писали... – лише дзвонили»/ «двіночки звеніли ніжніше, не голосно, а як сміх через сльози»

Пара в труні – «любовна парочка» напіврозкладених трупів, які не втратили здатність кохати.

«вони були як фонова музика любові – трішки смердюча, але щира»/»Коханий,тягни ніжку!»

Труба у центрі склепу – пророчиця, яка вела невідомо куди.

«Кістка до кістки – не завжди родина!»

Сантехнік – мертвий, що був поруч із трубою, ніби її охоронець.

«Його очі були мертві, як миші в льосі»/ «уперше за стільки років, відірвався від труби»

Дихаюча стіна – стіна, яка могла вбирати в себе скелети, пил і будь-що.  

«Вона гуділа, ніби зсередини її хтось качав міхами»/ «вбирала його у себе повільно, спокійно, як ковдра»/ «не дихала – а саме зітхала»

Висновок. Історія Бідахи, як на мене, не така вже сумна і не така далека від нашої реальності. Усі герої нагадують собою характери людей. Тут ви впізнаєте тихеньку сусідку, яка пригостить вас смаколиком і посміхнеться у похмурий день; дядька-здорованя, який здатен полагодити все; молоду пару закоханих, які завжди тримаються за руки і не бачать нікого окрім самих себе. Навіть божевільного професора чи начитаного безхатька можна розгледіти, чи надокучливих дітлахів, які інколи підіймають настрій своїми пустощами. І авжеж, тут ви побачите похмурого чоловіка, який має свої тіні за спиною і мовчить, він інколи викликає співчуття, а інколи відлякує своїм бубонінням. Та не можна засуджувати когось, не знаючи його історії. Не можна зневірюватись у тих, кого ви не знаєте, адже часто ті диваки, яких ми бачимо довкола, можуть простягнути руку допомоги у скрутну для нас хвилину.

Рекомендую прочитати похмуру казку про незвичних істот «Бідаха» Елари Кель, Ви не пожалкуєте! І обов’язково підтримайте автора своєю підпискою та вподобайкою!)))

Дякую Еларі Кель за її творчість та чарівного Бідаху!