Я втомилась битись об скелю

Чужих мрій та непорозумінь.

Я давно пробила стелю,

Дивних вправностей та вмінь.

І чекати немає сенсу,

Коли цього від тебе не ждуть.

Може й був між нами консенсус,

Та залишилась тільки лють.

Я тебе тихо так покохала,

Хоч і знала, що ти не міг.

Відчайдушно взаємність чекала,

Ти ж свою обіцянку беріг.

А тепер я уже не тікаю,

Не чекаю принца із мрій.

Я тебе із душі відпускаю,

Годі з мене марних надій…

***

Сила дії дорівнює силі протидії... Ні, йдеться не про фізику та її закони, а про людські стосунки.

Сьогодні опівночі на вас чекає глава від Андрія, але почнеться вона поезією від імені Майї.

Мені здається, що в справах любовних немає місця тиску. Коли ти душиш своєю любов'ю партнера та нав'язуєшся йому чи жертвуєш власними інтересами типу заради нього, це поступово руйнує ваші стосунки. Хай навіть ти думаєш, що робиш краще.

Ми з читачками давно вирішили, що здорових стосунків не існує.

Дійсно, так і є.

Наші партнери так чи інакше закривають якісь наші потреби, а ми закриваємо їхні. Проте, якщо при цьому особистості обох людей в стосунках руйнуються, рано чи пізно почнуться проблеми.

Є люди, які ідеально відповідають нашим бажанням та мріями, і нам так сильно подобається ця ідея, що ми навіть не помічаємо того, що в реальності нам потрібно зовсім інше.

Є і ті, які з незрозумілих причин стають найважливішими та найріднішими, викликають вибух в голові та змушують побачити своє життя зовсім не таким ідеальним, яким воно здається. Ми з ними трансформуємось, змінюємось, ростемо, йдемо в невідоме.

Єдиного правильного варіанту не існує. Кожен обирає своє.

Втомлений життям чоловік завжди обере комфорт, а не чергову битву з самим собою та цілим світом. А жінка, яка хоче значно більшого, ніж він може їй дати, не зобов'язана утискатись до менших розмірів, задля чужого комфорту, бо не оцінить, не зрозуміє і не любитиме більше.

Опівночі тут https://booknet.ua/book/u-poshukah-sabspeisu-b434454