Доброго вечора, шановні читачі і автори Букнет) 

Ділюсь новим розділом своєї книги та невеликим візуалом…. Детальніше - у продочці, завітайте. 

Я не знаю, як бути. Але знаю, що ще трохи – і ми обоє згоримо в цьому вогні.

– Чому не можеш, Ігоре? – чи не вперше називаю його на ім'я. 

– Тому що я… я… – він раптом зїжджає на обочину під нервові сигнали авто позаду. Глушить двигун. 

– Тільки будь ласка не починай пісню про мою безпеку! – дію на випередження. 

– А що в цій “пісні” – мружиться, наче від болю, – не так? 

– Все, чорт забирай, не так! – різко розвертаюсь до нього. – Якого біса, Крук? Що з тобою коїться? З нами що коїться, скажи мені?

– Діано, я… – він затинається, губиться… 

– Ігоре, ти – без трьох хвилин одружений чоловік. В тебе все же сплановано і влаштовано. 

– Я відклав весілля. – каже глухо. 

– Що?? – в мені спалахує така шалена, пекуча надія, що здається, в салоні його авто стає світліше. 

– В мене померла тітонька. Завтра прощання… Тому весілля поки не буде… – моя надія згасає, як вологий сірник на вітрі… Миттєво, так і не розгорівшись. 

– Я тобі співчуваю! – кажу надто сухо і офіційно. 

Але… Бачу скільки болю в його очах, що в якомусь шаленому пориві розвертаюсь, відстібаю ремінь безпеки і обхоплюю руками його плечі. 

Вони широкі, сильні, і відчуваю під піджаком його м'язи і… його слабкість. Ніхто не буває таким зворушливо слабким, як сильні чоловіки в моменті. Коли їм боляче, коли вони заплутались… І ця їхня слабкість просто розриває серце навпіл… 

Натискайте, щоб читати книгу) 

Приємних вражень і тихого вечора! І підписуйтесь на сторінку автора туть ) Планую скоро візуал героїв )