Перші 2 тисячі з хвостиком!!

Вітання, панове колеги та поціновувачі прекрасного!

А я до вас з пренайприємнішою новиною! 

Вчора ввечері, десь на початку одинадцятої, я нарешті вперше після довгого застою та так званої "відпустки", про яку ми говорили минулого разу, сіла за рукопис з думкою лише відредагувати для вас новий розділ "Товариства Елементорів". Адже мені чудово відомо, як сильно ви чекаєте на рідкі продовження. Але щось зовсім трі-і-ішечки пішло не так, і я, окрилена раптовим натхненням, сіла й надрукувала 15 сторінок звичайного книжкового формату А5. Упс, так би мовити.

Навіть встигла сплакнути над написаним. І зовсім не тому, що виходило погано, а як раз навпаки: саму вражає глибина слів та сенсу, що сховався між рядками (як самозакохано це не звучало б). Тільки не встигла з'їсти піалочку гарбузової каші, яку планувала втоптати під час корегування тексту, хе-хе.

АЛЕ, хвилюватися нічого, новий Розділ 24 "Зірватися з кручі" я таки перечитала і він повністю готовий вийти в світ уже сьогодні ввечері в якості маленької подяки за те, що так порадувало моє око, коли сьогодні вночі я за звичкою перевіряла статистику прочитань своїх творів. І на цей момент...

МИ МАЄМО ЦІЛИХ 2307 ПЕРЕГЛЯДІВ НА ПЕРШІЙ ЧАСТИНІ ПЕРШОГО ТОМУ "ЕЛЕМЕНТОРІВ"!!

Моєї гордості та потіхи просто не має меж, дорогі. Жоден у світі блог, який би довгий не був, не в силах передати усі мої відчуття, що є сумішшю вдячності, задоволення, виконаного призначення та ще купу емоцій, які просто неможливо описати звичайними словами.

Просто повірити не можу своєму щастю. Завтра лише рік відтоді, як я зареєстрована на Букнет. Я, неповнолітній автор-початківець, письменник ще без залізних житттєвих навичок, така рідка гостя тут через постійний брак часу та знемогу розірватися між своїми обов'язками та справою життя... І одна з моїх праць зацікавила читачів майже дві з половиною тисячі разів, подумати тільки!

Моллі та її команда, її історія непростого шляху були вигадані та ожилі на сторінках звичайного документу зовсім не дарма. Кожне слово, кожен рядок, кожна моя сльоза, кожна безсонна ніч, повна такої величезної праці, повільно, але впевнено дає плоди. І все завдяки вам, мої найкращі.

Але це не остання чудова новина, якою я поділюся з вами сьогодні. Тому можете порадіти, ваша Фея зазирне до вас ще й завтра з анонсом новинки. Подібного на моїй сторінці ще не було, а тому раджу обов'язково завітати до нас на прем'єру.

Ремарочка (нагадую): сьогодні ввечері також очікуйте на вихід Розділу 24 "Товариства Елементорів. Том 1. Частина ІІ". Зважаючи на мій ппрекрасний настрій сьогодні, привідкрию лаштунки та пригощу вас невеличким уривком, аби розігріти інтригу та розпалити інтерес ще більше:

Екенеєць підняв на неї свої сіро-блакитні очі та втомлено видихнув:

— Мія, прошу, відійди звідти. – він всього лиш на секунду випередив Моллі, яка збиралася вигукнути ті ж слова. Проте з її уст вони прозвучали б, як істеричний крик. – Негайно.

Мія тільки набурмосилася, продовжуючи сидіти біля краю, та зміряла його неприязним поглядом. Їй ніколи не подобалось, коли до неї ставилися, як до немічної малої дитини, що викликало тільки спротив. А він якраз був найкращим прикладом суто дитячої впертості. І дурощів.

Моллі піднялася, аби гукнути сестрі уже самостійно, але Кода знову виявився швидшим від неї. Він підхопився зі свого місця та, підійшовши до Мії, різко схопив її за плечі, підіймаючи на ноги. Юнак мало не силоміць відтягнув дівча трохи далі та, ледь струснувши її, сказав:

— Ніколи не переч тому, хто знає трохи більше за тебе.

Мія обурливо фиркнула, звільнившись з його цупких пальців, та відійшла на крок назад.

— Та я й не перечу! Все ж гаразд. Лисиця в нормі, а я просто сказала, що тут високо. Але ж я не збираюся кидатися з кручі! То в чому проблема?

— Міє! – крикнула Моллі трохи грубіше, ніж хотіла, але тільки тому, що нею заволодів страх за сестру. Якщо вона зараз же не відійде від краю, то точно впаде, ну хіба не зрозуміло?

Мія стрімко обернулася в бік Моллі та лише дужче насупилась, ображено закопиливши губу.

— Ну хоч ти не починай, Моллі! – палко вигукнула вона. – Я ж не дитина, врешті решт!

Мія у пориві гніву мимоволі гупнула ногою, що стало фатальною помилкою. Суха обвітрена земля під нею видала глухий звук і вона перелякано завмерла. Не встигла Мія опустити осклянілий погляд униз, щоб поглянути на ледь помітну тріщину, як каміння під її вагою зненацька провалилося.

З нетерпінням чекатиму вас усіх у себе в гостях. 

Ну а за те, які ви всі золотенькі рибки, ловіть ніжності ще й від Тридея (він, як не як, мало не зірка всієї історії "Товариства Елементорів", хі-хі):

P.S. Цього милого котика, що став прототипом Тридеуса Третього знайшла на просторах Пінтересту.