Яке вам діло до жінок?!!
Питання до читачок (і авторок, які є читачками). Я не доганяю.
Коли йдеться про романтичну/еротичну літературу, то я приходжу якби не за жіночою красою (кхм, якщо це, звісно, не таке фентезі, але то виняток), але при цьому на більшості обкладинок, якщо не два герої, то жінка. Чому комусь взагалі цікаво, як виглядає та жінка в романі?
З досвіду моєї творчості: мені закидали, що Камілла з "Відкупу" мало описана, тілесна трансформація Уни з "Мови твого тіла" не всім прийшлася до смаку (who cares???), а "Тернові пута" взагалі отримали нове життя з моменту, коли замість одного героя на обкладинці з'явилась пара.
А вам важливо, як виглядає героїня історії? На які обкладинки ви звертаєте більше уваги? (або волієте використовувати у власній творчості).
У мене чоловіки все одно завжди будуть в приоритеті. А це для тих, кому подобаються гарні жінки (зображення з мережі інтернет):
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ з вами акуратно не погоджуся)
Якщо ми говоримо про гет-пару, то жінка, за якою найчастіше слідують читачі, не може бути безликою. Я не кажу про тривалі описи, але в стандартному форматі, ми все одно обираємо собі аватар, від імені якого рухаємось історією. Навіть якщо вона написана від третьої особи.
Ось наприклад, якби ваш чудовий «(Не) слухняний» теж був би від третьої особи, для мене аватаром все одно б залишався Кайл. Теж саме і з «Таємницею твоїх очей» - аватар Ксавіан. Але тут уже давайте на чистоту, ви робите головним героєм чоловіка, і я, як емпатична людина, йду за ним і його переживанням.
І другий момент, який також трохи змалюю. Ми живемо в патріархальному світі, де жінці й без того тісно. І мій слеш, теж має коріння в патріархаті, простіше не переживати про чоловіків у тексті, аніж захлинутися в сльозах, читаючи про страждання жінки в класичному гет-тексті. (У вас не класичний, я вся збожеволіла за Кайлом)).
Отже, підсумовуючи, жінка - не безлика, у жінки має бути право голосу, та й до того ж, жінки прекрасні, обожнювати їх і любити, звеличувати в тексті - це так само чудово, як юна Джульєтта Шекспіра.
Здається, я це перезалью у свій блог))
Чарівна Мрія, це хороша думка,чому б і ні
Чисто моя думка, це робити акцент на деталях типу: колір волся, очей, загальної статури чи зріст. Ну, і звісно ж, характер бо це впливає на сюжет. Нічого зайвого більше не потрібно бо кожен малює в своїй голові свої образи як ти їх не описуй. Або смаки в людей різні. Хтось вважає сексуальними блонд, хтось брюнетів. Те саме із будовою тіла. Ось наприклад моя подруга, полюбляє худорлявих блондинів. І коли я пишу в книзі про сексуального бородатого брюнета... то вона явно не відчуватиме тої глибини емоцій, що і я. І не уявлятиме себе на місці героїні. Пишіть і робіть так як вважаєте лише ви. Це ваші книги і ваші історії. А вдячний читач завжди знайдеться. Нам не потрібно захоплювати всю публіку. Лише свою.)) А щодо обкладинки - то вона має відображати суть усього змісту твору, не лише головних героїв.
Марина Мелтон, Дуже дякую за вашу думку! Цікаво послухати)
Ми з вашою подругою знайшли б спільну мову - я теж прихильниця худорлявих блондинів)))
Я більше звикла до Кінга, а там на обкладинці взагалі немає людей, а якщо і є, то їхні обриси неточні. В цілому коли бачу жінок або чоловіків на обкладинці це мене відштовхує, тому що пахне якимось дешевим еротичним романом.
Crown Horror, У Кінга трохи інший жанр) Я загалом про романтично/еротичну літературу)
Там вже написали до мене, я одна з тих, хто не «закидав», що би це не значило, а коментувала, що мені не вистачило опису Камілли… Це не тому, що вона жінка, а тому, що наша фантазія, звісно, на все здатна, тому я не люблю в принципі обкладинки або ілюстрації, бо це її трошки обмежує. А тому, що для того, щоб вона працювала і малювала картинки в нашій голові, автор повинен описати персонаж:) Тоді ми уявляємо його, коли читаємо текст. Я, наприклад, візуал, мені необхідно уявляти ) Ми не будемо дивитися фільм і нас не збудить зрозуміло яке відео, якщо ми не зрозуміємо, хто герої))) Ну, я за себе кажу, звичайно, можливо, для когось норма відсутність опису або мала кількість.
І, чим більша книга за обсягом, тим більше того опису має бути, він має нас тримати до кінця.
Я бачу, що авторці накипіло. Отож спробувала пояснити з точки зору читача. Сподіваюся, мені вдалося ..)
Марія Залевська, Добре, будемо всіх описувати)))
Хто зна... Мені здається, якщо є пара на обкладинці, то це сто процентово любовний роман. Але так як я рідко в кого їх беру читати, то я обкладинки з парами одразу уникаю.
Описів персонажів вздовж і поперек творів часто не люблю. Інколи твори максимально перевантажені зовнішніми описами, тож взагалі часто таке перелистую, для мене ідеально це коли автор і окреслив дещо, а дещо лишив на фантазію читача ;)
Міло Севіч, Я не намагаюсь підлаштуватись під читача. Я сама теж читач, і моє сприйняття дещо інше. Тож я намагаюсь усвідомити іншу точку зору)
Опис основних героїв має бути більш детальним. Чи внутрішнього світу чи просто зовнішності - залежно від характеру твору. В людей різна фантазія. Комусь не складно уявити, а хтось потребує цього опису. І тут не важливо, чоловіка чи жінки. Персонаж центральний - отже повинен бути візуалізований)
Дієз Алго, Все, прийнято до відома))) Дякую)
Мені дуже цікавий опис персонажів у тексті – інакше вони здаються надто абстрактними. На обкладинку зазвичай не виношу зображення, бо навіть за наявності чіткого опису кожен бачить героїв по-своєму.
Чарівна Мрія, Я теж люблю картинки) Завжди цікаво, як бачить героїв автор.
Обкладинкою моєї першої книги був малюнок доньки моєї подруги, доповнений фото обручки. На ньому була засніжена дорога серед поля вздовж дерев, далекий жіночий силует та велика обручка в снігу. Все передавало атмосферу твору. Книгу майже не читали. Після зміни обкладинки ситуація змінилася. На ній зображена молода пара, про яку йде мова.
Ніка Цвітан, Чудово вас розумію (с)
Одна моя знайома авторка розповідала як розмістила книгу на цій платформі з обкладинкою яка на їх думку відображала суть книги. Та її навіть не відкривали. І почали трішки читати коли там з'явилася пара. Хоча на її думку книга не про кохання. Наразі та книга зникла з букнету.
Чарівна Мрія, Так. Але якщо мене читає принаймі хоть один це вже приємно. Я думала воно взагалі не буде читатися)))
По жінці на обкладинці можна одразу зрозуміти, яка буде героїня: беззахисна дівчинка, життєрадісна, норовлива, чи сексі. Це ж так просто. Так само чоловік, ботан в окулярах, мільйонер чи альфа з бородою. А незрозумілі за змістом обкладинки просто прогортають, бо тут же треба уважно читати анотацію.
Джуні Салем, Згодна з вами!
Мені не дуже подобаються обкладинки з головними героїми на палітурці. На мою думку, ти сам у своїй голові маєш вистроїти образ героїв. А от обкладинка має привабити тебе, можливо, натяком на майбутні події в книзі чи простотою, навпаки залишаючи недомовленості (звичайно в залежності від жанру самої книги). Коротше кажучи, люди крупним планом на обкладинці, то не моє.
Альона Дубінчук, Я вам одразу скажу - таких читачів мінімум)
Мене більше цікавить анотація до книги. Часто траплялися обкладинки, де зображені руки чи силуети пари вдалині, їхні риси залишаються нечіткими, додаючи загадковості.
Але найбільше мене зачаровує, коли в самій книзі зовнішність персонажів не просто описується, а тісно переплітається з їхніми емоціями. Коли автор не просто каже, що герой має глибокі очі, а показує, як у цих очах вирують почуття—чи то біль, чи надія, чи тиха меланхолія. Коли жест, постава, ледве помітне напруження в пальцях розповідають більше, ніж довгі монологи.
Саме такий підхід дозволяє мені, не просто бачити героя, а відчувати його.
Tamara Yurova, Дуже дякую за розгорнуту відповідь) Як авторка, це теж буду враховувати)
Більшість читачів на платформі - жінки. Образи жінок з обкладинок = ототожнення себе з ними. Бачу жінку = співставляю з собою = переношу на себе те, про що читаю = отримую емоції
Привабливі дівчата будуть цікаві як чоловічій, так і жіночій аудиторії
+ нерідко в історіях (слр, зокрема) чоловічі персонажі мають роль сюжетної функції.
Чуттєве ядро історії тоді зміщується на переживання героїні та на те, що з нею роблять чоловічі персонажі. Вони - архетипи швидше, а не особи. Вона - відзеркалення читачки
Юрій Гадзінський, Пане Юрію, у вас дуже сильна теорія, я маю сказати)))
Скоріш за все, це найбільш точна відповідь на моє питання. Я просто сама читаю дещо інакше)
Я коли читаю, можу випадково забути, який вигляд має персонаж. Більше чіпляють вчинки, діалоги й тому подібне.
Світлана Бонд, Розумію, це логічно. Але я тут трошки з акцентом саме на романтичну літературу, де йдеться про взаємодію героїв. Там уже все грає роль, як мені здається)
Ніби й дивно, але так воно і є. Все-таки, найбільше в будь-кому жіночому романі йдеться саме про жінку, яким би чудовим не був чоловік - про її почуття, думки, перемоги. А яка жінка пройде мимо дзеркала, яке має показати її красу?)
Дієз Алго, Це був відгук від однієї з читачок, що читала весь текст) Типу "дуже цікаво, але хотілося б знати, як Виглядає Камілла". Тоді я вперше здивувалася тому, що жінок теж потрібно описувати)
Мені взагалі байдуже як персонажі "виглядають". Аби історія була цікава.
Оксана Павелко, Мені теж, бо я собі сама все чудово придумаю)) Але естетична обкладинка багато важить, як і назва.
Думаю, просто коли знаєш, як виглядають всі герої, легше себе з кимось із них асоціювати. Наче ж так працює емпатія.
Ірина Скрипник, Цікава думка. І наскільки ж різне сприйняття у різних людей)))
Шикарний персонаж жінка, але я люблю мікс, типу 3до 1, де перевага чоловікам.
Yana Letta, Не зовсім зрозуміла) Ви про ступінь того, наскільки вас це хвилює чи волієте "гареми" як жанр?)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати