– Хто вам дав право палити мій дім, жалюгідні люди?! – пролунав злісний хрипкий скрипучий голос, як у бабки. Повільно по стовбуру дерева до нас почала спускатися величезна арахна з верхньою частиною тіла жінки але з такою ж кількістю очей і лап як і у звичайних павуків, у неї було довге волосся і дуже гострі і великі зуби, які вона нам показувала в злісній усмішці, забрудненою якоюсь рідиною, чи то кровью, чи ще чимось гидким. Видовище було не з приємних.

– А хто вам дав право забирати сни, у ні в чому невинних дівчат?! – хоробро заявила я, але у самої мурашки по шкірі бігали від цього страхіття.

У пошуках легенди, Випробування