Поетична збірка - читати тут

Дорогі читачі, запрошую пройти потойбічною стежкою моїх віршів. А оскількі в нас наразі таємничі тарвненві свята, які в кельтській традиції називаються Белтайном (Белтейном), то й вірш сьоголні  свіженький якраз про початок літа та фейрі.

***
Палять на пагорбах люди БельтАйна вОгні,
світлому дню на поміч, комусь - дорога,
путь, що зміївся лісом в той час біди,
стелиться, щоб прогнати морок та й за світи.
Сонце на небо звати, весну - в сади,
обраній королеві - травневі сни.
Жрець дасть червону стрічку
та ель хмільний.
Йти їй тепер за річку, до фейрі йти.
І по траві зеленій пройде вона,
трАвнева королева, чиясь весна.
І заквітчають люди її красу,
най не побачать фейрі її сльозу,
най затанцюють фейрі її в лісах,
більше не буде людям яритись жах,
більше не буде зимно, не буде зле.
Весну травнева фейрі та й принесе.
й від людей навіки у пагорб йти,
їй у долонях верес та хвощ нести.
Квіткою за спиною горить вогонь,
сонце бери з собою, щоб гріти кров.
Бо той лісний народець - лихий та злий,
він начаклує холод та бурєвій,
саме тому візьми горобину й хліб,
бо повертатись з пагорба восени.
Бо повертатись к людям тобі в Самайн,
бо повертатись к світлу з пітьми та зла.
Ти пам'ятай - цвітуть по весні поля,
там де чекає літа твоя земля.