Історія, що торкається серця "Під іншим небом"

Всім привіт. Сьогодні я хочу поділитися з вами новиною: книга "Під іншим небом" вже майже повністю доступна на сайті. Це історія про Данила та Хіну — двох молодих людей із різних світів. Він — із України, вона — з Японії. Вони зустрілися випадково, але їхня дружба поступово переростає у щось глибше. Разом вони долають мовні бар'єри, культурні відмінності й страхи перед невідомим.

Це книга про кохання, довіру, підтримку й нові початки. Якщо вам подобаються історії, де герої проходять шлях від боязкого дотику руки до справжнього прийняття одне одного — запрошую у світ Данила та Хіни.

Анотація до книги: 

Звичайна дівчина з Японії захоплюється різними культурами та найбільше її приваблює та цікавить Україна. Її мрія побувати хоча б раз у цій країні. В один прекрасний день їй приходить лист про зарахування до Київського університету. І ось вона вже за крок до своєї мрії. Але, що станеться з нею у самому Києві вона й уявити не може.

 Фрагмент першої глави:

Блукаючи кварталами хвилин двадцять, я зрозуміла, що повністю загубилась. Стала у перехожих питати дорогу до гуртожитку, а зрозумів мене хтось? Ні. Бо японською ніхто не розмовляє, а англійську як виявилось знає мало хто, або ж просто не захотіли зі мною розмовляти. Зневірившись, я сіла на лавку та закрила обличчя руками. З моїх очей потекли сльози. А дівчата казали, що я загублюсь. Юмі знає як я можу загубитись, що нагадала цю історію. Пам'ятаю, що загубилась на станції метро в Токіо. Це було весело для подруги, а я тоді розкисла по повній, ось як зараз. Тільки є відмінність, зараз я у чужій країні.

— Дівчино — почула я чоловічий голос. На диво я почула японську мову, що мене дуже здивувало. Я підняла голову. Переді мною стоїть якийсь хлопець та дивиться на мене — що з вами?

— Загубилась — коротко відповіла я.

— А куди вам потрібно, я вам допоможу.

— Залюбки прийму вашу допомогу — якби я була в Токіо, то відмовилася від допомоги, а тут я не знаю нічого, тому я буду дуже вдячна за допомогу.

— То куди вам треба дійти?

— До гуртожитку по цій адресі — я дала папірець з адресою. І як же добре, що я її переписала, бо не знала б де мені й жити.

— О, так це не далеко — сказав він та усміхнувся.

Перший день в Києві та вже такі проблеми. Я навіть не думала, що в перший день я потравлю в таку халепу. Чого чекати далі, я вже не знаю.

Чекаю на ваші враження та коментарі ❤️
Дякую, що ви зі мною!

Гарного всім дня. Бережіть себе та рідних.