Привіт, любі читачі!

Дякую за вашу підтримку! Мій роман Потрібний наречений увійшов в передплату!

Мені шалено приємно, що ви так активно його підтримуєте. Для автора найважливіше знати, що книга цікава, що її хочуть читати, купувати, приділяють увагу! Люблю вас дуже сильно!

А хто ще не долучився до нас, то запрошую!

Потрібний наречений

Роман кличе нас у захопливу подорож в Карпати. Часом він буде легким і прикольним, часом лякатиме і стривожить. Але засумувати ви точно не зможете! Динамічний напружений сюжет гарантую!

Він хотів веселу відпустку, тому погодився зіграти нареченого подруги брата. Вона

 мріяла довести родині, що щаслива, тому попросила його поїхати з нею на сімейне свято. Але ніхто з них не уявляв, що фальшиві стосунки переростуть в щось більше і це зруйнує їх звичне життя, відкривши завісу над страшною таємницею. Чи зможуть вони розкрити правду та знайти своє щастя, коли кожен їхній крок може стати останнім?

— Невже ми справді це зробимо? — питаю в молодого чоловіка. Той усміхається.

— Ми ж не будемо укладати фіктивний шлюб. Так, просто... як дитячі капості. І чому Назар вічно підбиває всіх навколо на якесь божевілля?

— Це мій дар, — просто, без хвальби, відповідає однокласник. — Я просто геній. Ще подякуєте.

Якби ж я тоді знала, що на нас очікує…

В перших платних главах на вас чекають подарунки, тому поспішайте придбати зараз!

Уривок:

З Алісою ми обмінялися номерами телефонів і домовилися зустрітися завтра перед потягом. Скидаючи речі в дорожню сумку, сам не вірю, що роблю це. Яке божевілля! Як я на це погодився і чому вся ця афера досі викликає в мене неочікуваний адреналін?

— А що я тобі казав, що все організую? Відпустка, як ти й мріяв! Клич мене Добрий Фей, — лепече Назар, спостерігаючи за мною з склянкою глінтвейну.

— Добрий Фей, а ти не підкажеш раптом, з якого дива я маю грати нареченого твоєї однокласниці? Ну це ж не нормально. І я ще так легко погодився... — в миті, коли розум таки стукає до мене, розумію, що це якась космічна дурня. Нащо я в це вплутався?

— Ти погодився, бо запав на Аліску, — а в Назара, як завжди, своє пояснення.

— Ти серйозно зараз? Думаєш, що через добу після розставання з Сашою, я можу на когось запасти?

— Легко, зважаючи на те, що за Сашою ти не дуже й побивався. Не було між вами ніякої іскри. І почуттів там не було. Так лише, займалися сексом, ходили по ресторанах, ти оплачував її забаганки... Може я щось забуваю? Здається, ні, — він так в двох реченнях виклав всю суть моїх стосунків з колишньою, що я аж припинив складати світера в сумку, а здивовано на нього глянув:

— А ти в нас великий знаток в почуттях? Це все і є відносини.

— Ні, це подоба відносин. Справжні відносини — це коли не зраджують, цінують, коли пристрасть затоплює, коли голова крутиться...

— Та ти, мій друже, романтик. Хоч нікому не кажи, засміють.

— Знав би ти, як дівчатам подобається слухати про почуття. Теж мені. Тобі має бути соромно, що ти старший, а мав менше жінок, ніж я. Втрачаєш молодість даремно. Тобі вже майже тридцять. Ще десять — і все, — він намагався показати на ялинковій прикрасі, що буде з моїм чоловічим здоров'ям через десять років, але не встиг. Я запустив в нього подушкою з дивану раніше.

— Йди звідси, вчи він мене буде! Шмаркач!

— А ти до Аліски приглянься. Вона, що треба! Точно тобі кажу, — ще все ж мовив він, а тоді нарешті змився з моєї кімнати.

Я зітхнув. В чомусь Назар мав рацію. Мої почуття до Саші не були палкими і щирими. Радше вона була для мене зручною. І хоч дізнатися про зраду було боляче, я все ж можу оцінювати ситуацію адекватно.

Та чи готовий я до нових відносин? Звісно, що ні. Це було б надто важко і не правильно.

***

— Привіт, — її голос бадьорий і дзвінкий.

— Привіт, — відповідаю. — Ти як? Все в силі?

— Сьогодні ця ідея здається ще більш абсурдною, — зізнається вона.

— Я знаю. Мені теж. Тому я зрозумію, якщо ти хочеш відмовитися.

— Ні, я не те, щоб... Якщо чесно, мені до біса хочеться втерти носа сестрі і довести батькам, що в мене не все так погано. Але це ж буде брехня, тож... — відчуваю, що вона розгублена. Хочу підбадьорити. Зараз розумію, що ця дивна поїздка — мій єдиний шанс на свято. Хай і серед чужих людей. Тож якщо Аліса все скасує, я засмучуся.

— Зовсім не брехня. В тебе є донька і робота, ти навчаєшся. В тебе ще все попереду. Це тимчасові труднощі. Не бачу нічого поганого, щоб трохи прикрасити реальність, аби батьки не хвилювалися.

— Якщо ти так кажеш, — звучить задумливо. — Але кажу одразу, інтиму в нас не буде. Ми просто їдемо як друзі, щоб гарно провести свята.

— Ну, якщо ти наполягаєш, то я викладу з сумки свої сексі-труселя, — я сміюся.— Аліс, я ж не зваблювати тебе їду. Сам нещодавно пережив болюче розставання, так що до нових стосунків не готовий. Боятися мене точно не треба.

— Добре, а то хто ж тебе знає, — її голос теж веселий.

— Ще познайомимося, — обіцяю.

— Обов'язково. Тоді до зустрічі?

— До зустрічі, — усміхаюся і кладу слухавку.

Потрібен наречений 

А також підписуйтеся на мою сторінку Лія Роуз, щоб не пропустити важливих сповіщень)))

Ваша Лія. Цьомаю♥️