Флешмоб "Книжковий вибір від автора". Моя версія)

Привіт, любі друзі!

На Букнет гуляє цікавий флешмоб, який започаткувала  Olha Alder.

Естафету мені передала Анна Несторова, й далі пропоную її підхопити неймовірним авторкам - Юлії Богуті, Олесі Глазуновій, Оксані Мрійченко, Камі Мир та всім, хто бажає поділитися та взяти участь: )

Книга, якою пишаюсь.

Мабуть, для кожного автора кожна книга особлива. І якось вибирати лише одну не зовсім правильно. Та й важко. Але на сьогоднішній день є книга, яку ви, мої дорогі читачі, полюбили найбільше - "Наречений для Саламандри". Книга є частиною циклу "Імперія Фаерія" та досі збирає чимало переглядів та прочитань) Ба, більше - це рекордна кількість прочитань на моєму профілі та її щиро дякую вам за підтримку)

Принагідно нагадую, що є продовження цієї книги - "Дружина Полоза", й буквально вчора стартувала ще одна книга по цьому світу - "Хранителька Перехрестя".

Найрозумніший персонаж 

Хм, а тут цікаво. Навіть не знаю кого обрати)))
Важкий вибір.
Але зупинюся на Андріелі з "Еріки. У пошуках долі".
Вчений, дипломат, вправно керує міжпланетними зорельотами, володіє магією. Розсудливий, стриманий та щирий. 

Персонаж якого люблю всім серцем 

Тут так само як із книгами. Всі персонажі наче рідні. Я всіх люблю. Важко визначити когось одного. Але я все ж таки виділю Едгріфа - перевертня з роману "Дорогою Долі", сильний, відважний альфа племені чорних пантер.

Найбільш суперечливий або темний персонаж

Найбільш суперечливий персонаж - демон Верріл, Вищий демон Нижнього Світу з роману "Своя серед чужих", що прагнув повної влади, але не вистояв перед коханням. Він негідник, він сильний Володар, що здатний знищити все живе навколо лише за помахом руки, але, коли з'являється Вона - він готовий мінятися. Готовий відмовитися від усього, аби вона залишилася поруч.
Ця книга одна з перших, яку я написала. Це така собі казка про Красуню та Страшко, далеко неідеальна, але все-таки я дуже люблю цю історію.

 Емоційно важка сцена

Мабуть, такі сцени є чи не в кожній книзі. 
Тому, знову ж, обрати важко. Але нехай буде ось ця, з  роману "Душа середньовічного замку"

– Де ми їдемо? – крикнула візничому.
– Майже на місці, пані, – прохрипів він.
В цей самий момент я знову відчула той погляд, що ніби пропалював спину, жар від вогню прокотився всім тілом, біль у переніссі змусив тихо застогнати та щільніше заплющити очі. Я відчула, як на моєму зап'ясті щось клацнуло, шкіру вмить скувало льодом, а до мого носа піднесли якусь смердючу гидоту. А далі настала темрява...

***
Свідомість поверталася повільно. Розплющити очі було найважче, губи висохли, нестерпно хотілося пити. Хтось ніби почув мої думки. До мого рота приставили склянку й в рота полилася солодка рідина, але після пари ковтків мене знову відключило…
Я бачила перед собою стривоженого та блідого Ілліса. Він був розгублений, наче кликав мене, але я не чула, він манив мене рукою, але я не могла зробити й кроку назустріч. Наче щось тримало мене, я була прикута до землі.
Я металася уві сні, мене то обпалювало вогнем, то сковувало льодом, сили не було, наче з мене висмоктали всю енергію.
– Прокидайся вже, – почула я різкий голос над самим вухом. – Я бачу, що ти отямилася! 
Я з трудом розліпила очі, та в той же час знову їх заплющила. Я не хотіла вірити в те, що бачила. Ні, він не міг таке зробити! Мене запевняли, що охоронці замку надійні та перевірені!
Чоловік нахилився, поплескав мене по щоках та влив мені в рота декілька ковтків води, остаточно приводячи до тями. 
Я відкрила очі та озирнулася навколо. Повітря в маленькому напівкруглому приміщенні було важке – тут не було жодного вікна. Низька стеля, що ніби тиснула на голову, та кам’яна холодна підлога – жодних меблів чи зручностей. Я обережно сіла на брудному матраці, на якому весь цей час лежала. На одній руці був застебнутий кайдан, прикутий ланцюжком до стовпчика, що стирчав у підлозі.
– Де я, Крісе? Навіщо ти привіз мене сюди та ще й прикував? – спитала я нарешті, уважно роздивляючись чоловіка, що сидів навпочіпки навпроти мене.
– Мене звати Денис, – промовив він. – Але мій брат дійсно зробив багато, щоб ми нарешті зустрілися, Хранителько. – Це, – він кивнув на кайдан, – вимушена міра. Ти занадто дорога для мене, щоб втратити тебе чи дозволити вибратися звідси.
Від його голосу все всередині мене наче скувало холодом. Кріс дійсно все спланував? Викрав мене й тримає в полоні свого навіженого брата-близнюка?
– Навіщо я тут? – тихо проговорила я. – Чого тобі треба від мене?
– Хіба ти не розумієш? – посміхнувся він.
– Ні, – покачала головою.
– Перехід маю контролювати я! Спочатку ми хотіли позбавитися тебе. Але ти виявилася занадто сильною та здоровою. Витримала всі випробування, навіть перший ментальний вплив від шпильки у вигляді метелика тебе не послабив надовго, й ти швидко повернулася в замок. На балу теж нічого не вийшло. Тоді ми почали вигадувати інший план. Вирішили позбавити Сили Землі. Навіть найняли Духів Сили Темряви. Тіні, як ти назвала їх, мали викачати твої життєві сили, енергію землі, яка в тебе присутня, а без них перехід не стане тобі коритися. Твої сили та енергію мав отримати я… Але ти надто довго протистояла їм… Тіні слідкували за тобою постійно, намагалися викачати сили навіть в самому замку, але щось постійно блокувало ці спроби, не давало закінчити процес. І це бісило ще більше. Хто ти така, що тебе так сильно оберігав сам Замок? Чому обрали саме тебе?
– Ти божевільний? – спитала я, не розуміючи навіщо він мені про це зараз розповідає. 
У відповідь він гучно розсміявся.
– Е-ні! Я той, кого позбавили прав, кого вигнали, дорікали нікчемністю, але цей перехід маю контролювати я, а не ти. Це я мав стати наступним Хранителем!

Історія, яку найчастіше читають читачі:

Це та сама книга, що була в першому пункті - "Наречений для Саламандри".
Неочікувано, але дуже тішить)))

Книга, до якої я б хотіла повернутися:

Нещодавно я повернула на Букнет таку книгу - це "Хатинка на курячих ніжках". Вона потребувала допрацювання. І я це зробила, відредагувала книгу та змінила деякі сцени, прибрала русизми та повтори, а також залатала одну сюжетну дірочку)) Сподіваюся, вона справді стала кращою)

І в моєму архиві є ще пару книг, які я планую допрацювати та опублікувати цього року або на початку 2026. Про них обов'язково розповім окремо))
 

Якось так вийшло. 
Сподіваюся, вам спободабався цей блог))

Підписуйтеся на мої сторінки, щоб не пропускати новинки та бути в курсі всіх новин))
Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, Пінтерест, 
YouTube, TikTok, Threads, Букнет

Мирного дня,

з теплом Анітка Санніфео