Привіт, мої любі колеги та читачі-натхненники. Користуючись можливістю , хочу і я взяти участь в челенджі «якби я була героїнею своєї книги» від Іванни Желізної. І підштовхнула мене на це остання історія, де молода князівна опиняється в досить ворожому оточенні, та ще й змушена обирати між варваром нареченим і проклятим Змієм.

Отже, почнемо…

1. Кого б я обрала? Скажу чесно, що люблю чоловіків епохи вікінгів, і Радомир саме такий, але… Для нього гарем бранок – не зрада, а я б подібного не стерпіла. Використала б зілля, щоб провчити, та хоч перцю в штани насипала. Щодо Аспіда, віддати своє серце одразу було б важко, доки він себе не покаже, але, мабуть, обрала саме його.
2. Кого б я відлупцювала? Ось тут питань немає, бо це красунчик Андріл з книги про ельфа і земну дівчину. Він багато разів напрошувався, коли залишав Катю самотужки крутитися в магічному світі.
3. Куди б я втекла? Додому, в усіх своїх історіях, бо і в реальному житті я домосідка, а не жабка-мандрівниця.
4. Чи вижила б взагалі? Складне питання, бо своїх героїнь часто змушую проходити через тааакі пригоди. Мілена з «Князівни та Змія» одразу потрапляє в ліс, де повно перевертнів, проходить через кровний обряд, виявляє в напої отруту і це тільки квіточки.
5. Який момент був для мене найдраматичнішим? Мабуть, епізод, коли Джемма з «Солодкого королівства»  повинна була обрати між коханням до ельфа і власним майбутнім королівської відьми.

Хай там як, моє життя в книзі точно не було б нудним. А ваше? Передаю естафету далі і чекатиму нових цікавих блогів. А ще, користуючись випадком, запрошую для спілкування й підтримки читачів та авторів –ТИЦЬ сюди.

Ваша Салемьска ідьма.