Вітаю!

Роман "Вкрадене серце" — оновлено.

Хвилювання Аїди помітила Юля й одразу влаштувала допит.

Уривок.

— Зараз би в якийсь нормальний нічник — та відірватися по повній...

— У мене є ідея, — не дає мені договорити Юля.

— Навіть не думай, — заперечую те, чого ще навіть не чула, але добре знаю, про, що це тітонька.

— Чому?

— Юль, тато образиться. Та й тобі вже не по клубах вештатися. Повертайся до свого Тараса. Народи йому двійню, а я до вас у гості буду приїжджати.

— Не буду я тому кобелині нікого народжувати. Доки я дітей няньчитиму, він по дівках буде волочитися. — ображено заявляє тітка.

Розумію, вона кохає свого Тараса, але надто образилася на нього.

— Юль, невже твій Тарас на таке здатний? — з недовірою питаю.

— Не знаю, але він кримінальний авторитет, — Юля з ображеним обличчям знизує плечима та пригнічено додає: — Напевно, може собі таке дозволити...

— Не можу! — звучить за нашими спинами потужний хрипкий бас.

Наші спантеличені погляди миттю спрямовані у той бік, звідки доноситься голос. Поруч стоїть високий лисий чоловік, одягнений у сірий костюм, який обтискає горби м’язів, а з-під коміра білої сорочки та рукавів виглядають татуювання. Він виглядає стильно, брутально, і від нього віє небезпекою. Я його бачила декілька разів, але сьогодні він викликав у мене вау-ефект. Наче чоловік з красивої картинки...

Читати тут...

Приємного читання!!