Вітаю!

Роман "Я буду кохати тебе вічно" — оновлено!

Розділ від Златослави, вже чекає на вас.

Уривок.

Незнайомець поводиться так, наче не чує мене, лише відверто дивиться в мої очі, чим іще більше лякає. Цей погляд чорних очей наче проходить крізь мене, і від цього я почуваюся не найкраще.

— Ви мене чуєте? — налякано перепитую.

— Тебе як звати? — ставить питання у відповідь кремезний чоловік.

— Яке це має значення? — дратуюся я.

— Для мене має. Я дівку одну шукаю...

— Я точно не ваша дівка. Пустіть! Мені додому пора. Наречений хвилюватиметься, — починаю блефувати в надії, що цей чоловік таки почує мене.

— Назви своє ім’я, — наказує незнайомець.

Я зітхаю й дивуюся, адже чоловік не міцно тримає мене, але я чомусь піти не можу. Важко видихаю і таки називаю своє ім’я.

— Златослава мене звати.

Повисає незручна пауза. Скидається на те, що чоловік наче сканує моє обличчя. Від незручності опускаю очі, а він наказує:

— Повтори.

— Що повторити? — спантеличено кліпаю, бо реально не розумію прохання незнайомця.

— Своє ім’я повтори, — наказує він.

— Златослава... — несміло повторюю та наказую. — А тепер відпустіть. Мені пора додому.

— Тепер я нізащо не відпущу тебе, — хрипким голосом заявляє чоловік й, пильно заглянувши мені в очі, додає: — Я занадто довго чекав на тебе, аби тепер отак просто відпустити...

Читати тут...

Оновлення будуть двічі на тиждень.

♥️♥️♥️

FjXrwOFZ — Бранка по неволі.

Приємного читання!