"– Віко, – шепочу я, відчуваючи, як серце намагається вискочити з грудей.

– Славо, – відповідає вона, тремтячим від хвилювання голосом.

Але в цей момент лунає стукіт у двері, і я чую голос:

– Віко, дитинко! Ви вже повернулися?

Ми усуваємося одне від одного. Різко, як школярі, застукані за першим поцілунком.

– Це баба Люба, – голосом, що перепрошує, каже Віка і йде відчиняти двері.

Я відкидаюся на стільці та, поки ніхто мене не бачить, поправляю своє господарство. Дідько, я реагую на неї занадто бурхливо!"

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 31 вже на сайті!