"– Славо! Ти приголомшливо робиш шашлик! Ти геній у цьому! – закотивши очі, хвалить мене, скуштувавши першу порцію, і я, як хлопчисько, приходжу в захват від її похвали.

– Ну, не зовсім, – сміюся, і чесно зізнаюся, – але я дуже старався.

– Знаєш, – раптом задумливо каже Вікторія, – я давно не почувалася так… спокійно й безтурботно. Дякую тобі за цей день.

– Це я маю тобі дякувати, – відповідаю, відчуваючи щось, чому ще не можу дати пояснення. – Ти подарувала мені можливість провести час із тобою і… – я дивлюся на сплячого Миколайчика, – з ним.

– Славо, – починає вона, але раптом замовкає, ніби боячись сказати зайве.

– Що?

– Нічого, – усміхається дівчина, відводячи погляд. – Просто… я рада, що ми познайомилися."

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 30 вже на сайті!

Спойлер: 

Уривок з розділу 31:

"Простягаю руку до Вікиного обличчя і торкаюся її щоки, дівчина прикриває очі й робить рух, наче кішка, яка треться мордочкою об долоню. Її шкіра така м’яка, така тепла, що я відчуваю, як усе всередині мене відгукується на її дотик.

– Віко, – шепочу я.

Вона розплющує очі й дивиться на мене, і в її погляді читається щось схоже на довіру. Я не витримую, нахиляюся до неї й цілую. Це ніжний, майже боязкий поцілунок, але в ньому стільки почуттів, що я готовий отримати наказ забиратися з квартири.

Але замість цього вона відповідає на мій поцілунок. Боженько! Я не цілувався, напевно, вже років десять! З Аліною ми давно пропускаємо всі ніжності та прелюдії, а цілуватися з дівицями, яких я знімаю, не в моїх правилах. Це занадто інтимне."