Автор-(не)початківець
Вирішила теж трохи написати про себе.
Багато хто почав писати через різні події в своєму житті - хороші чи погані, але такі, які призвели до того, що людина зупинилась і замислилась, чи не варто спробувати. У мене такого моменту не було.
Моє дитинство було не те щоб погане, але неймовірно нудне, тож майже весь час я перебувала у власних світах. В результаті у них були десятиліття, щоб розвинутись та розгалужитись, породити нові типажі і характери, які я використовую до сих пір.
Писати я почала одразу, як навчилась. Ну, дитяча творчість - то дитяча творчість, про справжню якість не йдеться. Але я вчилась. Тренувалась. Потім вступила на філологічний факультет, наївно вважаючи, що там вчать письменницької майстерності. Ні, не вчать. Натомість там вчать розбиратися в мові та її компонентах. Що стосується літератури - корисний предмет там був аж один і він називався "Теорія літератури". З нього я дізналась багато цікавого для молодого письменника, чим і досі користуюсь.
Потім були конкурси, спілкування з колегами, саміздат, один раз навіть друк в справжній книзі в твердій обкладинці. Мені це дало об'єктивне розуміння мого рівня, бо конкурси я, як правило, вигравала, а якщо не вигравала, отримувала відзнаки в інших категоріях. Як людина, яка любить читати і знається на якісному тексті, можу чесно сказати, що конкурентів на тих конкурсах у мене було не так багато, бо більшість робіт була доволі слабка.
Але після початку війни всі ці офігенні досягнення обнулились, бо все це було, звісно, ворожою мовою.
Єдине, що нікуди не пропало - це моє бажання писати. Я довго комплексувала, бо українська, на жаль, це не перша моя мова, а писати я хочу для своїх. Для тих, хто поряд і тих, хто живе в одному контексті зі мною. Для тих, хто захищає моє життя і добробут і для тих, хто чекає на них вдома. Для тих, хто мене розуміє і кого розумію я.
Почати писати знову, тепер українською, мене змусив "Відкуп". Так, це дуже специфічний твір і він не для всіх. Але свого часу ця історія мене так зачепила, що я не могла думати ні про що інше, і в результаті наважилась її записати. На моїй сторінці її прочитало найбільше людей, і я дуже вдячна їм за увагу.
Потім з'явились і інші твори - різні за жанрами і стилістикою. Деякі більш легкі, позитивні, деякі не менш драматичні, але більш фантастичні, але я тепер точно можу сказати - якісні. Не можу обіцяти, що безгрішні, бо я вичитую кожну сторінку по 8 разів, але і на восьмий знаходжу, що виправити. Але я можу чесно сказати, що опанувала українську мову як інструмент (хоча, ясна річ, маю, куди вдосконалюватись і буду це робити) і можу запропонувати своєму читачеві якісні тексти від досвіченого автора, бо початківець я тільки на Букнеті ☺️
Дякую, що дочитали аж до цього моменту! Приємно познайомитись, ваша Чарівна Мрія.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОбіймаю! З філологічного факультету я навіть того предмету теорії літератури не пам'ятаю))
Але це був досвід - і досвід класний.
А перехід на українську, пропрацьовування, вдосконалення дорогого вартує - і я знаю, про що кажу.
Марія Залевська, Це чудові спогади)))
Мені в цьому плані більш пощастило, бо я на філфак потрапила не після школи, в більш старшому та свідомому віці)
Дякую, що поділилися. Ви наче стали ближче!) Розумію Вас, бо в мене щось схоже відбулося на творчому шляху. Ви молодець, що, попри, все, не зупиняєтеся та розвиваєтеся! ❤️
Від щирого серця зичу Вам йти до своєї мрій, досягати нових висот та знайти добрих та вірних друзів, які будуть надихати та підтримувати!
Легкого пера, тепла й спокою Вашій душі та мирного неба☀️
Чарівна Мрія, ❤️❤️❤️
Я все життя пишу українською. Хоча почала писати лише вірші, а згодом добралася до історій. Мені приємно знати, що люди переходять на українську мову не через те, що ПОТРІБНО, а через те, що їм ПОДОБАЄТЬСЯ.
Я обожнюю думати, постійно літаю в думках. Думаю про різні історії, які до вподоби мені.
Ви МОЛОДЕЦЬ! Удачі вам в натхненні!
Мелені Матхевен, Дякую, але це ви молодець) Мені шкода, що я прийшла до української так пізно і в таких обставинах.
Дуже приємно). А мені більше сподобався "(Не)слухняний". І для мене українська - теж друга мова, хоч знаю обидві з дитинства. А взагалі - по вашим текстам і не скажеш. Мені подобається, як ви пишете, подобаються сюжети і складні теми, які ви зачіпаєте. Після прочитання ще якийсь час воно крутиться в голові, виникають "роздуми на тему". І ще -суб'єктивне відчуття, я не знаю, як це аргументовано пояснити, але завжди відчуваєш вже сформованого автора і автора, який ще виросте. Попри все те, що я написала, у вас мені відчувається ще потенціал. Тому я ваша читачка надовго))
Чарівна Мрія, О, дякую))
Дуже чітко і красиво свою думку висловлюєте українською) Не подумав би, що це не ваша перша мова. Молодчина)
Юрій Гадзінський, О, дуже дякую))
Ну, я вчуся)))
Я тільки мрію вступити на філологічний факультет — люблю мову, слова, книжки, все це мені дуже близьке. Але, якщо чесно, іноді страшно, що не зможу скласти іспити або що не вистачить знань.
І трохи в шоці від того, що дізнаюсь про сам філфак — бо з дитинства думала, що там вчать саме письменницької справи, творити, розвивати себе як автора. А виявляється, що все трохи інакше, більше про аналіз, структуру і мову загалом. Не можу сказати, що розчарована, але точно здивована.
Уляна Віор, Не буде. І ще я там отримала спеціальність, яка мені зараз приносить гроші) Вивчила іноземну мову.
Всі ми - заручники минулого( я про тексти на російській) Всі ми перекроюємо себе, пізнаємо широти, милозвучності та різні кути нашої мови. Бо ми ростемо, розвиваємося, досягаємо пізнання себе, та світа в цілому. Я та людина, яка пам'ятає коли людям говорили: - Ти гаваріш на украинском, ти что із села? Я чула це і в свою адресу. Чи було прикро? Так. Я тоді ще підлітком намагалась бути такою,як всі, а тепер жалкую, бо зкорінити в собі той суржик, ніяк не виходить. Тож любі, давайте розквітати разом, та поповнювати своїми текстами нашу країну.
Чарівна Мрія, Дякую. І ви творіть))
На мою думку кожна людина, що секунди вдосконалюється - і для цього немає меж. Навіть занурюючись у світ своїх мрій та думок, ми розвиваємо свою уяву та проживаємо життя своїх персонажів. Мені здається, що всім нам, ще є куди зростати аж до самого кінця. Доки людина живе , існує - вона вдосконалюється !
Марті Отем, Дякую, працюємо далі))
Ви так гарно написали. До речі я почала писати десь років в 14. А в дитинстві ми з подругою постійно грали різні ігри, самі вигадували історії. І то було не щось таке мама/ доця , а цілісні історії. Індіанці, мушкетери, прекрасні принцеси і поганці. Все, що тоді було доступним, а такого було мало. І так все це було на російській мові. Тому що так нас тоді навчали. Але як і ви, всі ми я хочу писати для своїх. Я хочу розвивати свою рідну мову, бо вона прекрасна.
Чарівна Мрія, Я також. Навзаєм.
Я – Ваша шанувальниця! Прочитала все, що є на букнеті та чекаю продовження!
Анна Лященко, Ого!.. Дякую, це неочікувано і приємно)
Ви — молодець. Ваш (не) слухняний все ніяк мені спокою не дає. Сподіваюсь найближчим часом його прочитати, але нічого обіцяти поки не можу. І так багато вже кому що наобіцяла + ще й своє пишу. Але щойно зʼявиться можливість - я вся ваша :)
Ірина Скрипник, Прекрасно розумію і не підганяю) Може, як ви доберетесь, то я і до другої частини дійду)))
А я ваш цикл про Пангею читатиму, але поки що перерва на "обіцяла прочитати"))) Блін, Маркуса не залишу, він лапушка... Хоча відчуваю, що йому ще немало поганого доведеться пережити.
У вас чудові тексти.
Нам всім є куди розвиватися, тож всі ми в чомусь початківці, а в чомусь ні.
Але як то кажуть, вітаю на букнет)
Olha Alder, Дякую за підтримку)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати