Доходимо до наших кімнат. Я дістаю ключ і відчиняю свою.

— Надобраніч, Нараку, — ввічливо кажу своєму вимушеному супутнику й заходжу в кімнату, збираючись зачинити двері. Але чоловік устигає вставити ногу в щілину й плечем штовхає стулку.

Скрикую, побачивши вертикальні зіниці та… здаюся без бою… Обіймаю Нарака за шию та притягую до себе. Чоловіка не доводиться довго просити…

Він миттєво відгукується, і я відчуваю його бажання. Двері за нашою спиною з гуркотом зачиняються, і ми цілуємося так, ніби минуло кілька років від нашої попередньої зустрічі.

Нарак підхоплює мене під стегна, відриваючи від підлоги, і я інстинктивно стискаю його талію ногами. Дихання чоловіка обпікає, він покриває короткими поцілунками моє обличчя і переходить на шию. Його долоні, уже із жорсткими, дряпучими кігтями, проходяться по моїй спині, зриваючи одяг.

Якимось дивом ми дістаємося до ліжка. Нарак завалює мене на простирадла й накриває своїм мускулистим і шалено гарячим тілом.