- Головна
- Блоги
- Про "картонних" героїв. Вечірні думки з кавою.
Про "картонних" героїв. Вечірні думки з кавою.
Весняний вечір. За вікном — тепле повітря, десь у сусідів ще грає музика, а я сижу з кавою в руках і думаю: а чи не зробила я своїх героїв надто пласкими?
Знаєте, тими самими "ідеальними", правильними героями, які завжди кажуть те, що треба, поводяться так, як очікує читач, і ніколи не роблять дурниць. Словом — картонні. Такі, яких легко забути.
Але потім згадую Емілі. Вона неідеальна. Вона сильна, навіть небезпечна — але, як тільки занадто хвилюється, в неї пітніють долоні. І ця її сила — вона зовсім не підконтрольна, особливо коли все летить шкереберть.
Вона веде нотатник — не щодня, не за правилами. Просто коли не може тримати це все в собі. Записує, а потім навіть не читає. І що цікаво — ніколи не діє по списку. Записала — забула. Хаос замість структури.
І ще — вона часто говорить сама з собою. Не голосно, звісно. Просто всередині. Прокручує діалоги, сперечається, бурчить.
І ревнує Адама. Та ще як. Іноді навіть без жодної на те причини. Просто тому, що боїться. Бо кохає.
Адам — інший. Тихий, впевнений, небезпечний. Але поруч з Емілі — живий. Його не назвеш ніжним, але він залежний від близькості з Емілі. Не тільки фізичної, а й емоційної. Її погляд для нього — як вогонь, в якому він згорає.
Він колекціонує ножі. Не просто так. У кожного — своя історія.
Коли нервує — шукає ніж. Перевіряє, чи на місці. Крутить у пальцях. Або торкається браслетів, що носить на зап’ястях. Це дрібниця, але я завжди бачила це в уяві, коли писала його сцени.
І хоч він може вбити без жодного жалю, не може спокійно дивитись, як хтось плаче. Просто не може. Навіть якщо це ворог. Він ніколи не коментує це, просто не може пройти повз.
У цьому й суть, правда? Не в пафосі чи крутих репліках. А в маленьких деталях, звичках, слабкостях. У тому, як вони мовчать, коли хочеться закричати. У поглядах. У жестах.
От і думаю:
А що робить ваших героїв живими?
Які дрібниці, дивацтва чи реакції ви їм дали, щоб вони не були "картонними"?
Бо саме з таких моментів і складається справжній характер.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ навіть не задумувалась про це
Тетяна Черкасова, Я коли писала не загострювала на цьому увагу.
Їхні страхи. Помилки. Минуле. Бажання. Їхні звички та буденні ритуали. Наприклад, в моїй книзі головний герой панічно боїться уколів та постійно тре зап'ясток руки, коли нервує або про щось інтенсивно міркує. Віолетта трощить дзеркала та спотворює красивих дівчат. Гуль вчить англійську, бо вона "відкриває будь-які двері".
Тож підтримую автора блога)
Іван Заболотських, Дякую, що поділилися. Цікаві у вас герої
В мене багато героїв але по- перше щоб вони не були картонними я даю їм минуле, даю пам'ять, потім звички, якісь недоліки. Інколи я й сама їх не розумію. Вони не ідеальні. Інколи вчиняють не правильно. Але це ще не робить їх поганцями. Вони відчувають, думають, переживають. Можливо варто було б навести якийсь приклад? Ріана? Вона жінка з досвідом. Впевнена в собі, любить палити сигарети, випити, а також вродливих чоловіків. В неї багато таємниць, та вона твердо стоїть на землі. Більше напевно не буду спойлерити. А ваші герої яскраві запам'ятовуються добре.
Світлана Романюк, Вам також подяка
Ніщо з перерахованого вами не робить персонаж живим. цей набір -- як люлька й скрипка Холмс. І Холмс суцільнокартонний, робить те, що очікує читач і є ідеальним героєм детективу. Так що переживати треба явно не про картонність )
Рома Аріведерчі, Дякую за коментар! Ви дуже влучно підмітили: Шерлок Холмс і справді — картонний, але який харизматичний! Саме тому в нього досі закохані цілі покоління читачів. Іноді архетип — це не спрощення, а суть.
Але якщо чесно, мені б хотілося, щоб мої персонажі були ближчими до живих людей — з усіма їхніми сумнівами, провалами і внутрішніми «заскоками». Тому якщо хтось із героїв здається надто правильним — то це ще один привід докопатися до того, що під поверхнею.
Щиро вдячна, що змушуєте подивитися на своїх героїв під іншим кутом. Дійсно, можливо не варто переживати через картонність. Бо хто ж іще, як не читач, допоможе герою ожити?
Цікаві персонажі. Тільки коли Емілі плакала, я не помітила, що Адам переймався через це. Хоча можливо хотів її торкнутись, а вона не дозволила. Вони точно не пласкі
Lana, Вона була занадто емоційна, він не міг до неї доторкнутися, хоча хотів. Дякую за вашу увагу і підтримку
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати