Тихої ночі!

Одержимість банкіра — оновлено!

✨✨✨

— Ти виглядаєш феєрично, — тихо каже він. — І це подобається мені.

Його пальці на мить затримуються біля мого обличчя. І я різко відступаю.

— Це нічого не змінює, — тихо фиркаю. — Я не звикну до цього. До такого божевілля неможливо звикнути.

— І не треба звикати, Аріно, — спокійно відповідає він. — Просто зараз прийми це як необхідність.

Я зітхаю, дивлячись на себе в дзеркало ще раз. І дідько, якби я цього не хотіла, я подобаюся собі. Ловлю відвертий погляд банкіра на собі і, увійшовши в кабінку, засуваю штору. Мені потрібно переодягнутися. Я на емоціях. Бо щойно він купив мені дорогущу сукню. Адже йому це потрібно...

Книга тут...

Приємних вражень!