не босово-підлегле і не нещасно-героїнське...

Я, як і багато авторів на букнеті, весь час знаходжусь в пошуку балансу між двома крайнощами: щось звичне і шаблонне, те, чого очікують читачі і що буде, скоріш за все, краще продаватись, і щось більш оригінальне та не дуже шаблонне.

Мені особисто завжди цікавіше писати і читати нешаблонне.

Книги, які дивують, які полонять емоціями. Які чіпляють не через шаблонні босово-підлеглові чи мільярдерсько-нещасногероїнські теми... (мене просто в принципі подібне саме по собі не дуже чіпляє, якщо там нема чогось іншого, що затригерить особисто мене). 

І от сьогодні я хочу порекомендувати вам дуже цікаву історію, повну протилежностей і цікавих, нешаблонних героїв. Не босово-підлеглівську, але дуже цікаву. 

? Отже, сьогодні відкрито передплату на книгу Мар'яни Долі "Віра і Надія"!

Попелюшка з провінції приїздить до Києва, щоб оселитися разом зі своїм хлопцем, і бачить, що її місце вже зайняте. Та Надя не падає духом і починає підкоряти вершини світу моди...

Віра дуже цілеспрямована. Коли коханий пропонує їй одружитись, вона його кидає, бо це може зашкодити її меті — стати відомою балериною... От тільки на першому ж кастингу режисер до неї залицяється...

Вони живуть в одній квартирі, мають заплутані стосунки, їхні обранці - актори-конкуренти.

Але все загостриться тоді, коли виявиться, що обидві дівчини завагітніли...

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

УРИВОК ПРО ВІРУ

 — Ти вбила нашу дитину, щоб вона не заважала тобі робити кар’єру, — сказав він тихо. 

Сльози все ж бризнули з очей, її губи затремтіли:

— Я не вбивала… Воно само так трапилось, — сказала ледь чутно. Так, Віра дійсно думала про хімічний аборт, навіть взяла у лікаря таблетки. Але не змогла. Вона не змогла вбити їхню дитину. 

 — Навіщо ти говориш неправду? Ти ж ходила до лікаря, мені сказали, —  він зітхнув. — Але я спершу не повірив, думав, мало з якої причини можна відвідувати лікаря. Але тільки що побачив, як твій режисер підвозив тебе, і ти мило йому усміхалася… 

— Я дзвонила і писала тобі… За мною весь час стежить якийсь мужик, мені страшно… Я вже одного разу сіла до нього в машину, він прикинувся таксистом… — її слова плутались, губи тремтіли. 

Вона все ще трималась рукою за живіт. Було якось так боляче, як ніколи. Нік завжди був на її боці, завжди вірив їй, але не зараз…

УРИВОК ПРО НАДЮ

 — Я теж весь час думаю про тебе, — схлипнула Надя.  — Але і про дитину теж думаю. Вона мені потрібна… Ви обоє мені потрібні!

— Це в тобі каже якийсь там інстинкт, гормони… Потім ти сама жалкуватимеш! Хіба ти не хотіла зробити в житті щось значиме, важливе? Велике? Хіба не для того пішла до Демʼяна? Вся твоя карʼєра накриється, якщо ти її залишиш… — він намагався достукатись до неї хоч якось. 

Надя насупилася. Він знайшов її “болючу точку”, адже Надя дійсно розуміла, що якщо вона упустить цю можливість, то більше такий шанс, як із Дем’яном, може їй і не трапитися. Буде працювати на якійсь фабриці, шити там простирадла…

Але вона  все одно похитала головою:

— Не жалкуватиму. Добре, я піду. Не буду займати твій час…

? Підтримайте авторку та придбайте книгу "Віра і Надія" в перший день передплати! Ціна на книгу сьогодні мінімальна, а в новому розділі о 21.00 на вас чекає подарунок!