Таке фентезі ви точно ще не читали!
Міське, українське, в сучасному світі — і при цьому з чарівними тварюками, химерними артефактами і народною магією, яку ми дбайливо дістали з глибин фольклору.
Герої зухвалі, жарти гострі, атмосфера — мов блискавка в літню ніч.
Це про нашу землю, про магію, яка жила тут завжди.

Кожній відьмі по тварі

– Кхм-кхм, – чується над вухом.
Ой, здається, я захопилася не тим, чим слід. Підіймаю до нього обличчя. Зблизька його очі ще більш магнетичні.
– Відьмак?! – випалюю, перш ніж встигаю прикусити язика.
– Ще чого! – обурюється красень.
– Нечисть? – підозріло відсторонююся.
Його очі звужуються. Ой, може, він звичайний маніяк, для якого моє захоплення відьомськими штучками просто нісенітниця? Як і для більшості людей.
– Маніяк? – питаю про всяк випадок, знов покосившись на двері. Може, час звати на допомогу?
Чоловік знов закашлюється.
– Хворий маніяк? – хотіла промовити зі співчуттям, але виходить якось неоднозначно.
– Забудься мене, – промовляє «не» відьмак, маніяк під питанням.
В руці з’являється велике ікло, розписане рунами.
І знов наче ні звідки! Ніби справжня магія!
Вау, яка цяцька! Приглядаюся до неї захоплено, я обов’язково повинна її вивчити, роздивитись і все записати! А ще краще – принести показати дівчатам!
– Якого... – крізь зуби видає незнайомець. – Наказую тобі забутися!
Боковим зором вловлюю, як на його чолі проявилася дивна мітка. Та майже одразу зникає, не встигаю її роздивитися.

***Анотація***

Аса
Магія? Сон? Маніяк?
Усе починається зі звичайного потяга та незвичного пасажира в моєму купе. Красунчик із магнетичним поглядом, іклом у руці та надто впевненим «Наказую забути!».
Але як забути того, хто зникає у повітрі?
Арс
Відьма! Одна з них спаскудила життя моїй сім’ї, і я не дозволю другій зробити те саме.

А це неймовірна обкладинка, намальована нам на замовлення вручну!

ДОЛУЧАЙТЕСЯ ТУТ!