Поки писала сьогоднішню главу, замислилася про улюблену справу. 

Моя героїня Яна з роману "Життя На Трьох" зрозуміла, що їй подобається перукарство. 

А я задумалась про себе...

Мені дуже пощастило. У моєму житті вона є. І це... не письменництво. ❤️

Сімнадцять років тому я провела свій перший приватний урок математики. Тоді це була звичайна студентська підробітка. Потім, у декреті, уроки стали можливістю хоч трохи відволіктися від побутової рутини.

А сьогодні це моя основна робота.

І знаєте, що я люблю найбільше?

Не високі бали й не правильно розв'язані задачі.

Я люблю момент, коли дитина перестає боятися математики. Коли після кількох занять з'являється впевненість у собі. Коли очі починають світитися від думки: «Я можу».

Іноді моя робота полягає не в тому, щоб навчити нової теми. Іноді достатньо сказати:

«Ти все знаєш. Ти все робиш правильно. Просто повір у себе».

Найцікавіше, що з такими учнями наша співпраця зазвичай триває недовго. Їм вистачає кількох уроків, щоб зрозуміти: репетитор їм уже майже не потрібен. У них усе виходить.

Мабуть, саме заради таких моментів я вже сімнадцять років люблю свою роботу.

А тепер мені дуже цікаво дізнатися про вас.

❤️ Яка справа приносить вам справжнє задоволення? Та, заради якої хочеться прокидатися зранку?