— Нам вже час, — тихо мовила Єва, тепло усміхнувшись мені. — Вам обом потрібен спокій. На добраніч. 

 

Вони попрямували до виходу. Уже біля самих дверей Девіан підняв погляд на короля Азурета і, пересиливши хрипоту в горлі, коротко, але вагомо промовив наостанок:

 

— Дякую.

 

Ерідан застиг у дверному отворі, обернувся й злегка нахилив голову:

 

— Я б радив залишитися тут і не показуватися в Ембрії, поки остаточно не прийдеш до норми, — промовив він своїм звичним спокійним тоном і вийшов, зачинивши за собою масивні двері.

 

У кімнаті запанувала тиша. Цілитель, прибравши криваві бинти, теж безшумно вислизнув геть.

 

— Ти змусив мене пережити найгірший жах у моєму житті, — тихо, майже пошепки промовила я, дивлячись на Девіана.

 

Він нічого не відповів, лише міцніше затиснув мою долоню у своїй і привів її до своїх губ, залишвши довгий, гарячий поцілунок на пальцях.

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

Академія для небажаної королеви