Додано
16.04.25 21:15:31
Я стаю схожою на Морока…
Друзі, маю до вас питання. Коли ви пишете книги — не помічали за собою, що починаєте набувати рис своїх героїв?
Чи це тільки в мене так: входжу в образ настільки глибоко, що ловлю себе на думці — говорю їхніми голосами, реагую як вони, ба навіть дивлюся на світ трохи по-іншому?
Останнім часом ловлю себе на тому, що в мені все більше Обсидіана. Його різкість, прямолінійність, незручна правда, яку він так любить вивалювати людям просто в обличчя. І ця небажаність пояснювати, бо "або розумієш — або ні".
Чесно, іноді це навіть лякає. Але й захоплює.
Герої ніби оживають у мені. А може — я оживаю в них?
А як у вас? Входите в образ так глибоко, що починаєте “жити” разом зі своїми персонажами?
Розкажіть, поділіться досвідом. Бо, схоже, я не лише пишу про Морока. Я потроху стаю ним.
Спойлер:
— Доріан дарма часу не втрачає, — зухвало зауважив Обсидіан, дивлячись на їхні зчеплені руки. Його чорні очі блищали, а на губах грала глузлива посмішка.
— Справжній опікун, — додав Еліор з м’яким сарказмом, його сріблясті очі спостерігали за Доріаном із легким інтересом.
— Досить, — різко сказав Доріан, його голос був твердим і гострим, як лезо. Він трохи відступив, залишаючи Лію між ними, але його рука все ще тримала її. — Вона зробить свій вибір сама.
— Залиште нас із Лією наодинці, — несподівано сказав Обсидіан.
Лія здригнулася. Її серце підстрибнуло від несподіванки, і вона відчула, як страх холодними пальцями стиснув її горло. Вона перевела погляд на Обсидіана, але його чорні очі не видавали нічого, окрім незворушного спокою.
«Ти думала, це просто історія? Ні. Це дзеркало. А тепер дивись у нього — і не кліпай.» — Обсидіан.
Підписуйся. Додай книгу до бібліотеки.
Або чекай, коли вона знайде тебе сама. Ось твій вибір
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗвісно треба вжитись в роль персонажа, щоб точно знати, що відчуває і розуміти вчинки. Це моя думка
Тея Касс, Дякую ❤️ Саме так
Я не автор, в роль не входжу, але прочитання книги впливає на настрій. Потім все довго обдумую, уявляю.
Щоб ввійти в роль Обсидіана треба бути загадковим, владним дивитись зверхньо і головне знаходити м'якеньке крісло, щоб зручненько всістись, як на трон. Цікавий персонаж))
Тетяна Черкасова, А ще потім ходити і забирати борги в боржників.
Можливо, ми просто не знаємо наших прихованих рис, а у героях вони просто виходять назовні? Часом помічаю схожість, хоч не хотів цього робити, але є моменти, твори, коли герой має бути схожим на тебе. Може, навіть бути тобою...
Світлана Романюк, Є таке
А я вам коротко розповім, що люблю намагатися перевтілюватися в одного мого героя, який буквально витягнув мене зі смутку.
Він дивний. Величезний. Дядько з бородою в штучному леопарді, з любов'ю до золотих цяцьок і взуттям на підборах. У нього довге волосся, гучний сміх і така харизма, що до нього тягне навіть тих, хто «не любить бороданів» (мене). Він безвідповідальний тато, зате прекрасний партнер. І прикольний брат. І щедрий немолодий пан, який завжди знає, коли влаштувати дощ на стелі.
Іноді я кажу собі: "Іньлун, вмикайся. Мені потрібна твоя впевненість. Твоя сила. Твоя іронія. І твоя любов до дивного".
Не кожного героя хочеться втілювати в життя. Але дещо від Іньлуня я б точно хотіла мати в собі. Як мінімум ─ леопардову шубу.
Книжка з ним ─ «Перлина та інші проблеми». Раптом вам стало цікаво.
Натхнення у вашому письмі!
Світлана Романюк, Точно)
В кожному моєму герої є частинка мене.
Олесь Король, І у мене всі три частинки моїх героїв у мені. Тільки чомусь в спілкуванні з людьми більше проявляється Морок.
В мене навпаки: я не хочу робити героїв з своїми рисами, але чесне слово, воно якось само)
Mary Uanni, Саме так))) Воно само собою ❤️❤️❤️
Можливо ми втілюєм щось від себе у своїх героїв.
Світлана Романюк, Може і так :-)
Я вас чудово розумію — сама така. Іноді навіть чіпляюся до чоловіка, бо він поводиться не так, як герой у моїй книзі. А ще каже, що я живу не своїм життям, а життям вигаданих персонажів, і уваги їм дістається більше, ніж йому. Мабуть, бути чоловіком письменниці — це окремий вид випробування)))
Світлана Романюк, Старатимусь, дякую ❤️❤️❤️
Я за собою таке не помічала. Хоча стало навіть цікаво дізнатися про такі відчуття..
Мелені Матхевен, Ого, круто. ❤️❤️❤️
Стати схожою на моїх героїв - боронь Боже)))
Чарівна Мрія, Та я також не хочу бути схожою на своїх героїв ʘ‿ʘ
У мене теж буває придумую казку чи історію і відчуваю наче попала в інший вимір абож це хтось попав в мене!
Малярчук Дарія, От, і я так само ✨ Дивлюсь на світ очима героїв, і живу ніби у їхньому світі
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати