Вітаю, мої любі!

Я знов з подякою за бест для НАЙКРАЩА. АЛХІМІК КОРОЛЯ! Страшенно радію, що книга заходить читачам)) Для того, власне, й пишеться. 

А попереду ще купа пригод, й багато з них будуть дуууже напруженими. Як і взаємодія між головною героїнею й королем. Вона таки дограється до арешту...

– Ти хочеш запевнити мене, що ця дівчинка рвоне до Чорної пустелі?! Не сміши! Туди й бувалі маги не кожен поткнеться.

– Тому й не поткнуться, що бувалі! – різким тоном відрізав Саґрон. – А ця – розвіяла пару тінників й вирішила, що тепер все може! Ідіотка! Хоча приймати швидко рішення – вона вміє.

– То відкликати хлопців? – сутужно зітхнувши, винним тоном спитав Нолар.

– Ні! – їдуче викривив губи Саґрон. – Хай шукають.

Начальник варти ошелешено втупився в нього:

– Тобто? Ти ж певен, що її немає зараз в місті.

– А мене це не обходить! – знов гаркнув король, падаючи в крісло за столом. – Будуть шукати, поки не з’явиться!

– Ясно, – не став марно сперечатись з ним Нолар. – А, коли знайдуть?

– Під арешт! В камеру! – Саґрон так грюкнув кулаком по столу, що келих на ньому жалібно дзенькнув, підстрибнувши, й ледь не полетів на підлогу, коли його вхопила королівська п’ятірня та, гучно потягнувши повітря носом, король все ж залишив нещасний посуд в спокої.

І на честь мого бесту в мене будуть приємності. Запрошую на мій ТГ-канал.

Приємного всім читання й мирного неба над головою!