"Пологи пройшли без ускладнень, хоча легко не було. Та вже за кілька годин я тримаю на руках свого малюка – маленького Миколая. Він ще такий крихітний, що страшно взяти в руки! Але крім мене в нього нікого немає, і я намагаюся не піддаватися паніці та швидко вчуся тому, як бути матір’ю. Мимоволі згадую його тата й уважно роздивляюся сина, радіючи, що він пішов у мене. Хоча, щось іноді в ньому проскакує і нагадує його батька. Особливо коли малюк супиться перед тим як забруднити памперс. Я дивлюся на нього і відчуваю, як серце наповнюється теплом і любов’ю, яку я навіть не могла уявити собі раніше.

Сашко привітав мене одним із перших. Його дзвінок пролунав буквально за кілька годин після пологів.

Звідки він дізнався, що я вже народила? Напевно, баба Люба йому повідомила, здогадуюся я.

– Вітко, вітаю! – щиро радіє за мене друг, і я теж рада його чути, але десь у глибині все ж відчуваю легкий смуток. – Як ти? Як малюк?

– Усе добре, Сашко, – відповідаю я, усміхаючись. – Миколайчик здоровий, красивий і шалено голосистий. Усе, що йому належить, у нього на місці. Дякую, що подзвонив.

– Я б приїхав, але… – він замовкає, добираючи слова.

– Усе гаразд, Сашко, – зупиняю його. – Ти ж знаєш, я на тебе не ображаюся. Ти запропонував – я відмовилася. Тож усе чесно."

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 25 вже на сайті!