Не існує універсального рецепту для натхнення. У кожного — свій.
Я можу лише поділитись своїм.

Для мене це, в першу чергу, музика. Майже на кожну пісню, яка мені подобається, у голові з’являється візуалізація — сцена, момент, герой. Це запускає цілий фільм, який хочеться написати.

А ще — картинки. Буває, просто глянеш на ілюстрацію, і народжується ціла сцена. Атмосферна, щемка, потрібна.

Але це, звісно, не всі джерела. Натхнення — штука тонка. Іноді воно приходить саме. А іноді — мовчить тижнями. І тоді його доводиться викликати штучно. Але це вже зовсім інша, довга розмова.

Пензлик, змочений у холодній червоній фарбі, торкнувся шкіри Франсуа. Він здригнувся. Сором і наказ сковували його рухи — прикритися дозволили тільки тонким батистовим простирадлом.

— Ворушитися не можна. — Почувся гугнявий голос низенького японця Шіджеру, який носив зачіску з прилизаним гелем волоссям і тонку нитку чорних вусиків під носом. — Майстер буде засмучений, якщо ескіз не вдасться.

Ще більше замальовок у моєму телеграм-каналі The Alder's Garden