Привіт, мої любі! ❤️

Що ж, маю визнати, що наша весела та дотепна історія – “Халепа та травматолог”  — завершується ;-)

На цьому тижні нас вже чекає Епілог!

Тож ці пару днів - остання можливість придбати майже завершену історію за ціною передплати, скористайтеся  ❤️❤️

ЧИТАЙМО РАЗОМ! ❤️❤️

Але!! Що далі, запитаєте ви?!..

 А далі на нас чекає історія Сергія, яку ви обрали у відповідь на моє запитання)))))

І сьогодні я пропоную вам взяти участь в обиранні обкладинки та назви роману про Сергія та його героїню – лікарку-реаніматологиню, яка втрапила у цікаву ситуацію, та змушена Сергія рятувати, вважаючи, що він бандит ;-))

Отже - варанті назв:

1. Реанімація та спецоперація

2. Шприц, ніж та трохи кохання

Варіанти обкладинок: 

до речі – дуже цікаво, який стиль обкладинок вам більше подобається: кінематографічний чи типу мальований?))))

1.  2.

3.  4.

І спойлер ;-))

Катерина

 Не буду брехати — мій день частенько починається хаотично та на екстримі. Зрештою, я реаніматолог у столичній лікарні.

 Але… Прошу зауважити та врахувати у мій захист: найменше такого я чекала б на сільській дорозі, коли прямувала до мами, виплакатися про свого зрадливого чоловіка, їй-богу!

 “Агов, небо?! Є розмова… Це що за підстава?!”

 А мама ж попереджала мене… ще й не раз!

 Ну… про цього гулящого барана — мого чоловіка, тобто. А ніяк не про те, що в нас у селі людей тепер викрадають посеред дороги. Гадаю, цього вона могла й не уявляти.

— Хутко в машину і не думай розкривати пельку! — гарчать мені на вухо, тикаючи зброю в бік.

Кремезний чоловік заштовхує мене в мінівен. І я буквально падаю біля сидінь. 

 Дідько. Коліно пронизує гострий біль. Буде синець.

 — Що відбувається?! — мені страшно, але я не збираюся цього показувати.

— Оно поранений. Якщо лікар — нумо, рятуй! Тепер твоє життя — з його життям на пряму повʼязане!

 Я знову озираюся. Поряд лежить інший чоловік. Його поклали на підлогу, підстеливши якесь рядно. Очі заплющені, обличчя бліде, на плечі величезна темна пляма крові. Погано.

 Він непритомний. Але явно не з простих селюків — судячи з кількості м’язів під тією сорочкою кольору хакі.

— Ви нормальні?! — дивлюся на першого чоловіка, саркастично підібгавши губи. — Чим я його маю рятувати?! Молитвою та святим духом?! Віддайте хоча б мою сумку! 

Звісно, я стійка до стресу — наслідки роботи. Та й з навіженими родичами спілкуватися звикла. І озброєні траплялися кілька разів, влаштовували стрілянину у приймальному відділені.

 Але ж усьому межа є! А в мене і без них — не найкращий день у житті. Тож маю право бути трохи різкою, еге ж?

ОТЖЕ, як вам початок?

Ну й голосуємо?.. ;-)

 Запрошую доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно: там є веселі відео про вайб моїх романів!

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок й анонсів!❤️❤️❤️

Мій Телеграм          Мій Інстаграм         Мій Фейсбук      Мій Тік-ток