Знаєте, раніше я вважала деяких авторів дурними. Усі ці книги "кохання в академії драконів", "неслухняна секретарка для боса" - таких назв тисячі. Але потім до мене дійшло, що автори спиціально так пишуть, ну, щоб набрати аудиторію. Типу люди шукають свої сексуальні фантазії це для мене воно некроманти, темні ельфи та арахніди (краще вам не знати, що воно таке) а для когось боси та секретарки. Отже, бачучи таку назву читачі ЗНАЮТЬ що там буде кліше та банальність, але саме за цим вони і приходять.
Деякі автори спеціально пишуть в анотації деталі, яких не буде у книги - хто там згадає анотацію після сорокового розділу? Так само як і банальні назви це - спосіб пристосуватися, але чи варто так робити?
Важка дилема. Є ж гарна книга, треба привабити читачів. Проте з таким піаром і аудиторія прийде відповідна. Пишіть, що ви думаєте з цього приводу.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДавно пройшли ті часи коли мій зір чіплявся за такі назви.
Зараз коли бачу в назві (не) - проходжу повз.
В тегах стоїть "владний герой/різниця у віці/сплата боргів/вимушений шлюб" - до побачення.
В анотації вказано, що вона "потраплянка/студенка в магічній академіі/відбір для короля" - набридло ще років десять тому.
Сама про таке не пишу. (Хоча в мене є і портаплянці, і магічні академії).
А іноді хочеться написати пародію на всі ці сучасні примхи читачів, та часу вільного не має. Поки що не має... От вийду на пенсію і напишу )))
Наталія Шепель, в принципі ці "не" у назвах те саме, є ще тропи з вагітністю, усілякі жартики типу "фіктивний чоловік хоче спадкоємця? не дочекається!", просто я не стала усього цього вносити у приклад.
Усім нам треба інколи розвантажувати голову.
Хтось пірнає у детективи, трилери. Когось тягне у жахи, як мене от) Фентезі, фантастика...
А багато людей люблять легкі історії з прогнозованими сюжетами. Тобто, це просто міфологія) Владний бос = ельф-лучник = Воно С. Кінга.
Не буквально. А по функції. Тому, ці історії про секретарок і владних начальників - те ж саме, що умовні Сутінки, чи Гаррі Поттер.
В цьому нема нічого поганого. Навпаки - не поїхати кукухою допомагає в нинішніх реаліях.
А щодо романтизації аб'юзу... Камон, тоді треба заборонити кримінальні історії, трилери і так далі))
Юрій Гадзінський, Ну, не скажи. Я вважаю, що кримінальні історії не романтизують криміналістику, а радше показують наслідки безвідповідальних вчинків. Я пишу твір, елементом якого є криміналістика, але я підношу твір обгорткою "глорифікації криміналізму, насилля та злочинців". Проте уважний читач помітить, що я не глорифікую це, а висміюю і гарно показую наслідки безвідповідальності, так само й інші автори в цьому жанрі.
На арахнідах посміхнувся, а добило продовження :) краще вам не знати що воно таке, але ти знаєш що воно таке :))
Мене особисто вже бісить оця нав’язлива романтизація кліше. Особливо оці «боси й секретарки» — ну треш же. Можливо, це тому, що я сама працюю в жіночому колективі, і там навіть не пахне якимись мачо з кабінетів. Ну чомусь про це читати не хочеться. Мене приваблюють не існуючі чоловіки, а комусь і боса достатньо. Тож кожному своє, якщо це пишуть і читають значить це тренд)))
Світлана Романюк, В мене на попередній роботі стільки тих " мачо" було. ))). Причина не в тому є вони чи ні. Причина в самій психології. Я он після Бідосі хочу написати збірку правдивих казок. Вже й матеріал почала збирати
Я з самого початку пишу лиш те, що подобається виключно мені, і прогинатись під тренди я не збираюся. Хоча я зараз пишу один міні-твір під назвою «(Не) Вимушений Целібат», який є сатирою, що жорстоко висміює книги цього жанру, але я вагаюсь, чи варто взагалі писати. Але я загалом отримую задоволення лиш від того, що Я пишу.
P.S. На превеликий жаль, +- розумію про яких арахнідів йдеться мова…
Феодот, Я за свою Бідосю також вагалася. Та нехай люди розважаються. І ви пишіть.
Я довго думала над тим. Взагалі людей можна зрозуміти. В реальному житті ситуація прямо сказати досить важка. З ринком праці погано. Робота є але хто з простого люду знає як воно. І от сидить та продавчиня на яку за копійки повісили усю роботу яку тільки можливо, читає про владного боса і думає може й мій такий. Може мій завтра підійде до мене і скаже ти моя. Так само з кредитами. В книгах бос сплачує кредит забирає героїню з її причепом в своє шикарне житло і все життя вдалося.
Я особисто таке не читаю, і писати заради піара не буду. Що є то є. Є он декілька читачів ще хтось підтягнеться. Не отримаю того статусу ну що ж зробиш?Я звикла до всього.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати