Вийшли нові розділи книги "Врятуймо один одного"
Я сиджу на ліжку прикута наручниками до нього. Сьогодні перший день мого ув'язнення.
Життя лише почало налагоджуватися...
По щоках стікають сльози, не розумію за що - чоловік так вчинив зі мною...?
Плачу і згадую все, що сталося за ці пару днів...
В неділю ми з дочкою повернулися з моря, щасливі, засмаглі і стомлені. Планували прийняття душ і щось разом приготувати, але не судилося...
В дома нас чекав Віталій:
- Бахар піде з Ярославою в магазин, а ми з тобою поговоримо - гнівно зауважив він.
- Але я не хочу нікуди йти - обурилася донька.
- Мене не цікавить твоя думка, я сказав - ти підеш в магазин - він зірвався на крик.
Я підійшла до доньки, бо злякалися, того як себе поводив Віталій, такого я його ще не бачила... Вирішила, що краще не злити його ще більше...
- Доню, піди з пані Бахар - благально просила я.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЖиття несправедливе, до головних героїв, але надіюся у них все буде добре.
Наталія Надкернична, Я теж надіюся)
Цікава історія!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати