Не знаю, як для вас, шановні колеги, а для мене письменництво - це страждання.

Коли в тебе ідея, то ти страждаєш, бо не маєш часу писати. Коли починаєш писати, то страждаєш, що занадто мало написав. Потім страждаєш, що щось не подобається, не рухається, не складається... Нарешті, ти страждаєш, бо хочеш завершити. Потім ти страждаєш, бо історія завершилась і треба покинути вигаданий тобою світ... Фууууух! Тяжко.

Але є момент, який обожнюю. Момент, заради якого всі перелічені страждання існують і через який вони того варті.

Момент завершення книги. Це екстаз, який мало з чим можна порівняти... Це як виграти в лотерею, отримати оргазм та освічення в коханні одночасно. Неймовірне відчуття завершення і творчої сили.

І ми з тритончиком до нього вже не наближаємось, а пройшли останній поворот і летимо на повній швидкості. Так, в реальності це означає, що на читачів чекає невідома кількість глав, але я вже знаю, що в них буде (а це головне). У мене в голові все склалось і вибудувалось в лінію, яка відчувається так, ніби інакше й бути не могло.

Мене це дуже тішить. Тож якщо хтось читає тільки завершені книги, то можете починати :)