-15% на "ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК"

Анотація:

"Я не збираюся грати роль няньки. Я тут теж не з власної волі. І без цього дикого мені жилося набагато спокійніше".

"Ось тільки чи захоче вона? Ще ніхто добровільно не погоджувався стати дружиною дикого та залишити Імперію".

"Тепер я точно знаю – я кохаю його, чоловіка з яким провела ніч".

Дикий та його наставник. Обидва кохають одну дівчину.
Кого вона обере?
Непрості стосунки – класичний трикутник. 

***
Шоста книга циклу "Дикі Землі". Можна читати окремо.
***
Буду дуже вдячна коментарям та вподобайкам!"

Уривок 1:

"До самого кабінету ректора йдемо мовчки. Брат попереду, а я за ним. Але перед самими дверима Фрай раптом різко зупиняється та обертається до мене.
– Вибач, Ітоне. Я, мабуть, погарячкував, але тепер уже назад не відкотиш. Тримайся там…
На такій «оптимістичній» ноті закінчується наше з братом спілкування. Заходимо до кабінету ректора, і я відразу розумію, що влип набагато серйозніше, ніж навіть брат припускає, тому що в моєму мозку тут же «виявляється» мій наставник:
«Ласкаво просимо в чистилище! Що ж ти таке накоїв, хлопче, що тебе мною покарали?»"

Уривок 2:

"«Стій тут і тримайся якомога далі від улюблених золотих рибок ректора! Рибалка-суїцидник!» - крізь сміх гарчить на мене Остер і йде разом із ректором.
А я насилу уявляю, як взагалі я здогадався золоту рибку в рот запхати! Я взагалі рибу не люблю! Тим паче живу! Якщо тільки… Остер! Ну, звичайно! Йому нічого не варто змусити мене зловити цю злощасну рибу!
«Ха-ха-ха! А погодься, весело ж вийшло! Бачив би ти себе з риб'ячим хвостом у роті! А обличчя Ріка я тепер ніколи не забуду!»

Уривок 3:

"Цілий тиждень ми з Остером не розмовляємо, та й ментально наставник до мене не звертається і навіть не «коментує» мої думки. Зважаючи на те, що й однокурсники зі мною не спілкуються, я вже готовий заволати від туги. З Артою ми ледве перекинулися парою слів, бо Остер продовжує тягатися зі мною на заняття, а решту часу вимагає, щоб я перебував разом з ним у резиденції. Він навіть почав ходити в їдальню тричі на день і бігати зі мною вечорами!
Постійна присутність наставника поруч бісить мене до зубовного скреготу. Я не звик до такого тотального контролю. Навіть брати давали мені більше свободи! І я завжди намагався виправдати їхню довіру."