Шматок Полонянки у спадок

Спить. Його руки безвільно лежать на підлокітниках, а на обличчі відбивається легка втома. Цікаво, чому він тут? Ще й серед білого дня. На столику помічаю пляшку і все розумію. Випив і вирубився. Чоловіки такі, вони завжди заливають втому алкоголем.

Я роблю кілька тихих кроків уперед, щоб не розбудити його. В кімнаті тихо, нікого нема, охоронців не видно, Євгена теж. Підходжу ближче й помічаю, як на його передпліччі пробігає легкий озноб.

На спинці дивана лежить плед. Навіть не знаю, навіщо я це роблю, але вирішую вкрити його. Я обережно беру плед, розгортаю й акуратно вкриваю Давида. У цей момент він зітхає, ворушиться… і раптом ловить мене за руку.

Я здригаюся, але не встигаю нічого сказати — він різко тягне мене до себе. Я втрачаю рівновагу й опиняюся на його колінах. Його очі, ще трохи сонні, блищать від цікавості, а губи ледь помітно розтягуються в хитрій усмішці.

- Що це ти робиш? — його голос низький, хриплуватий після сну.

- Хотіла тебе вкрити, - кажу уривчасто, відчуваючи на талії його гарячі долоні. - Думала, ти змерз.

- Хвилюєшся за мене? - підсовує губи ближче до вуха і його подих лоскоче шкіру. 

- Ще чого, - нервуюсь і швидко сповзаю з його колін, відчувши сідницями дещо тверде. - Сама не знаю, що на мене найшло. Мерз би собі далі. Чому ти взагалі тут спиш? Ще й вдень.

Давид важко зітхає і тре долонями обличчя. Очі його червоні, наче він не спав всю ніч. Скоріш за все так і є. Та мені байдуже, де він був і що робив. 

- У мене була важка ніч, - його голос стомлений. - Вирішував важливі питання.

Ага, знаю я які питання вирішуються вночі. Напевно розважався до ранку, от тепер і відсипається. Та яка мені різниця? Нехай робить що хоче. 

- Так стомився, що навіть не дійшов до кімнати, - порскаю сарказмом. - І охорони ніде не видно, ти що їх відпустив?

Чоловік хмуриться і оглядається. Він повільно підводиться, обходить вітальню, підходить до вхідних дверей і відчиняє їх.

- Не замкнені, - каже задумано. - Можливо я їх не зачинив. А де Євген? Він не міг залишити пост.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

"Полонянка у спадок"

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Даніка Рейвен
14.04.2025, 09:21:47

Класна книга ❤️

Ольга Суниця
14.04.2025, 11:14:55

Даніка Рейвен, Дякую ♥️

Інші блоги
Коли «сильна героїня» перетворюється на картонну?
Хай. Останнім часом ми дедалі частіше зустрічаємо сильних жіночих персонажів. Вони незалежні. Сміливі. Розумні. Уміють постояти за себе. Не дозволяють нікому себе образити. Здається, чудово. Але іноді читаєш і ловиш себе
Що гірше: передбачуваний фінал чи нелогічний?
Всім привіт. Уявімо дві книги. У першій ви ще задовго до фіналу здогадалися, чим усе закінчиться. І ось остання сторінка. Ви мали рацію. Трохи розчарування, але історія все одно була цікавою. А тепер друга книга. Фінал абсолютно
Не всі можуть навчитися танцювати...
— Може, я «зламаю» ногу перед балом?? — із надією запитую брата. — Свою чи чужу?? — сміється він. — Якщо не свою, то боюсь, однією ногою справа не обмежиться… — приречено відповідаю я. —
"Капосну відьму для герцога" озвучили!
Всім величезний привіт! У мене чудова новина. Вчора на крутезному ютуб - каналі "Книгомандри. Аудіокниги українською" почали озвучувати мою книгу Капосна відьма для герцога. Озвучка неймовірна. Запрошую всіх
Слухати, дивитися, читати чи писати?
Коли прямуєш в відпустку і не знаєш, чим зайнятися в дорозі... Я точно знаю, що мені треба, щоб не нудьгувати в автобусі чи потязі. У мене завжди під рукою цікава книжечка! Якщо обирати між слухати або дивитися, то я отримую
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше