Шматок Полонянки у спадок

Спить. Його руки безвільно лежать на підлокітниках, а на обличчі відбивається легка втома. Цікаво, чому він тут? Ще й серед білого дня. На столику помічаю пляшку і все розумію. Випив і вирубився. Чоловіки такі, вони завжди заливають втому алкоголем.

Я роблю кілька тихих кроків уперед, щоб не розбудити його. В кімнаті тихо, нікого нема, охоронців не видно, Євгена теж. Підходжу ближче й помічаю, як на його передпліччі пробігає легкий озноб.

На спинці дивана лежить плед. Навіть не знаю, навіщо я це роблю, але вирішую вкрити його. Я обережно беру плед, розгортаю й акуратно вкриваю Давида. У цей момент він зітхає, ворушиться… і раптом ловить мене за руку.

Я здригаюся, але не встигаю нічого сказати — він різко тягне мене до себе. Я втрачаю рівновагу й опиняюся на його колінах. Його очі, ще трохи сонні, блищать від цікавості, а губи ледь помітно розтягуються в хитрій усмішці.

- Що це ти робиш? — його голос низький, хриплуватий після сну.

- Хотіла тебе вкрити, - кажу уривчасто, відчуваючи на талії його гарячі долоні. - Думала, ти змерз.

- Хвилюєшся за мене? - підсовує губи ближче до вуха і його подих лоскоче шкіру. 

- Ще чого, - нервуюсь і швидко сповзаю з його колін, відчувши сідницями дещо тверде. - Сама не знаю, що на мене найшло. Мерз би собі далі. Чому ти взагалі тут спиш? Ще й вдень.

Давид важко зітхає і тре долонями обличчя. Очі його червоні, наче він не спав всю ніч. Скоріш за все так і є. Та мені байдуже, де він був і що робив. 

- У мене була важка ніч, - його голос стомлений. - Вирішував важливі питання.

Ага, знаю я які питання вирішуються вночі. Напевно розважався до ранку, от тепер і відсипається. Та яка мені різниця? Нехай робить що хоче. 

- Так стомився, що навіть не дійшов до кімнати, - порскаю сарказмом. - І охорони ніде не видно, ти що їх відпустив?

Чоловік хмуриться і оглядається. Він повільно підводиться, обходить вітальню, підходить до вхідних дверей і відчиняє їх.

- Не замкнені, - каже задумано. - Можливо я їх не зачинив. А де Євген? Він не міг залишити пост.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

"Полонянка у спадок"

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Даніка Рейвен
14.04.2025, 09:21:47

Класна книга ❤️

Ольга Суниця
14.04.2025, 11:14:55

Даніка Рейвен, Дякую ♥️

Інші блоги
Щоденник Яти Ольше.
Щоденник Яти Ольше. Том І Ніколи не вважала, що звичайний опитувальник може призвести до такого результату. “Якого такого?” - запитаєте ви. Із задоволенням відповім. Я опинилася в іншому світі, без особистих
Тінь її обітниці. Спойлер до вечірніх глав
Моя новинка "Тінь її обітниці" сьогодні порадує вас новими главами. А поки що невеличкий спойлер та візуал до нього. Джорджина та Амелія стояли на кам’яній терасі, спостерігаючи за приготуваннями з безпечної висоти.
Новинка в Різнобарвному! ❤️❤️❤️
Нагадую, що наш флешмоб присвячений історіям, де кохання проявляється у всьому своєму різноманітті ❣️ Без обмежень статі та гендеру, а інколи й геть виходить за звичне поняття пари! Воно розкриється в усіх своїх
✍️ Відгук на книгу "Особлива країна" Лари Кокура
По-перше, хочу зазначити, що з творчістю Лари Кокури я була знайома, адже прочитала її Цукор з п'яти стіків. Цикл новел. І ще тоді її книга приємно вразила мене. Тому, коли вона подала нову книгу на марафон Тетяни Гищак,
Хепі-енд — це брехня?
Хай. Ми виросли на ідеї, що «все буде добре». Остання сторінка. Обійми. Поцілунок. Сонце заходить красиво. Камера відʼїжджає. Кінець. А потім ти закриваєш книгу… і йдеш мити посуд. І ніхто не аплодує. І проблеми
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше