Шматок Полонянки у спадок

Спить. Його руки безвільно лежать на підлокітниках, а на обличчі відбивається легка втома. Цікаво, чому він тут? Ще й серед білого дня. На столику помічаю пляшку і все розумію. Випив і вирубився. Чоловіки такі, вони завжди заливають втому алкоголем.

Я роблю кілька тихих кроків уперед, щоб не розбудити його. В кімнаті тихо, нікого нема, охоронців не видно, Євгена теж. Підходжу ближче й помічаю, як на його передпліччі пробігає легкий озноб.

На спинці дивана лежить плед. Навіть не знаю, навіщо я це роблю, але вирішую вкрити його. Я обережно беру плед, розгортаю й акуратно вкриваю Давида. У цей момент він зітхає, ворушиться… і раптом ловить мене за руку.

Я здригаюся, але не встигаю нічого сказати — він різко тягне мене до себе. Я втрачаю рівновагу й опиняюся на його колінах. Його очі, ще трохи сонні, блищать від цікавості, а губи ледь помітно розтягуються в хитрій усмішці.

- Що це ти робиш? — його голос низький, хриплуватий після сну.

- Хотіла тебе вкрити, - кажу уривчасто, відчуваючи на талії його гарячі долоні. - Думала, ти змерз.

- Хвилюєшся за мене? - підсовує губи ближче до вуха і його подих лоскоче шкіру. 

- Ще чого, - нервуюсь і швидко сповзаю з його колін, відчувши сідницями дещо тверде. - Сама не знаю, що на мене найшло. Мерз би собі далі. Чому ти взагалі тут спиш? Ще й вдень.

Давид важко зітхає і тре долонями обличчя. Очі його червоні, наче він не спав всю ніч. Скоріш за все так і є. Та мені байдуже, де він був і що робив. 

- У мене була важка ніч, - його голос стомлений. - Вирішував важливі питання.

Ага, знаю я які питання вирішуються вночі. Напевно розважався до ранку, от тепер і відсипається. Та яка мені різниця? Нехай робить що хоче. 

- Так стомився, що навіть не дійшов до кімнати, - порскаю сарказмом. - І охорони ніде не видно, ти що їх відпустив?

Чоловік хмуриться і оглядається. Він повільно підводиться, обходить вітальню, підходить до вхідних дверей і відчиняє їх.

- Не замкнені, - каже задумано. - Можливо я їх не зачинив. А де Євген? Він не міг залишити пост.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

"Полонянка у спадок"

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Даніка Рейвен
14.04.2025, 09:21:47

Класна книга ❤️

Ольга Суниця
14.04.2025, 11:14:55

Даніка Рейвен, Дякую ♥️

Інші блоги
Прем'єра Tale Fatum!✨
Вітаю, друзі!✨ Цей день настав! Tale Fatum офіційно перейшла до публікування!✨ Хто зі мною давно, вже знає, як я люблю викладати розділи щодня, та оскільки ця робота матиме побічну лінію, яка піде у наступну книгу, я планую
Знижка на п'янку історію!
Вітаю, любі читачки і читачі! Сьогодні діє знижка на п'янкий роман «Його тиха мрія»! Запрошую до цієї солодкої історії! Уривок: — Я не хотів і не хочу тебе скривдити. — А я… Вибач за
Оновлення і досягнення
Вітаю моїх читачів. Книга "Монстри не питають" добігає свого кінця. Скоро ви дізнаєтеся чим закінчиться ця втеча з дослідницького центру Сари і Роберта. Нагадую, що оновлення виходить кожного дня о 7 ранку. А ще
Українська лайка
Дорогі автори, щойно мені кинули виклик, що в українській мові немає лайки. Один чи два матюки, все. Я то звісно згадала цілий перелік, але давайте поділимося один з одним чимось етаким в коментарях)))
❤️ Вимушена на деякий час попрощатись.❤️
В зв'язку з станом здоров'я, планую випасти на місяць півтора з букнету. Так, як планується операція і реабілітації, найгірше в цій ситуації, що не можна сидіти довгий час. Але планую обов'язково повернутися відразу,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше