Шматок Полонянки у спадок

Спить. Його руки безвільно лежать на підлокітниках, а на обличчі відбивається легка втома. Цікаво, чому він тут? Ще й серед білого дня. На столику помічаю пляшку і все розумію. Випив і вирубився. Чоловіки такі, вони завжди заливають втому алкоголем.

Я роблю кілька тихих кроків уперед, щоб не розбудити його. В кімнаті тихо, нікого нема, охоронців не видно, Євгена теж. Підходжу ближче й помічаю, як на його передпліччі пробігає легкий озноб.

На спинці дивана лежить плед. Навіть не знаю, навіщо я це роблю, але вирішую вкрити його. Я обережно беру плед, розгортаю й акуратно вкриваю Давида. У цей момент він зітхає, ворушиться… і раптом ловить мене за руку.

Я здригаюся, але не встигаю нічого сказати — він різко тягне мене до себе. Я втрачаю рівновагу й опиняюся на його колінах. Його очі, ще трохи сонні, блищать від цікавості, а губи ледь помітно розтягуються в хитрій усмішці.

- Що це ти робиш? — його голос низький, хриплуватий після сну.

- Хотіла тебе вкрити, - кажу уривчасто, відчуваючи на талії його гарячі долоні. - Думала, ти змерз.

- Хвилюєшся за мене? - підсовує губи ближче до вуха і його подих лоскоче шкіру. 

- Ще чого, - нервуюсь і швидко сповзаю з його колін, відчувши сідницями дещо тверде. - Сама не знаю, що на мене найшло. Мерз би собі далі. Чому ти взагалі тут спиш? Ще й вдень.

Давид важко зітхає і тре долонями обличчя. Очі його червоні, наче він не спав всю ніч. Скоріш за все так і є. Та мені байдуже, де він був і що робив. 

- У мене була важка ніч, - його голос стомлений. - Вирішував важливі питання.

Ага, знаю я які питання вирішуються вночі. Напевно розважався до ранку, от тепер і відсипається. Та яка мені різниця? Нехай робить що хоче. 

- Так стомився, що навіть не дійшов до кімнати, - порскаю сарказмом. - І охорони ніде не видно, ти що їх відпустив?

Чоловік хмуриться і оглядається. Він повільно підводиться, обходить вітальню, підходить до вхідних дверей і відчиняє їх.

- Не замкнені, - каже задумано. - Можливо я їх не зачинив. А де Євген? Він не міг залишити пост.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

"Полонянка у спадок"

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Даніка Рейвен
14.04.2025, 09:21:47

Класна книга ❤️

Ольга Суниця
14.04.2025, 11:14:55

Даніка Рейвен, Дякую ♥️

Інші блоги
Завершення ⚡ Лав❤️ Марафон✨
Доброго, затишного вечора, творча й читацька спільното❄️✨❤️✨❄️ Нарешті опубліковано завершальні розділи та епілог історії про Лав і її єдинорога. Оновлена Еліма вдихнула подихом нового майбутнього. І хоч
Трохи совісті вам в житті
Привіт Вам, любі читачі) Запрошую Вас до веселого любовного фентезі “Совість для диявола”. Цитата: Моя лапа авторитетно тицьнула в екран, де виднілася мокра вщент посилка, з якої капала незрозуміла жижа.
Іхіхі, Інна знову чудить☺️☺️☺️
Гарної ноченьки!☺️ Не можу не поділитися смішним уривочком та візуалом від Інни➡️Звір, якому належу ☺️☺️☺️ ■■■■■■■■■■■■ "Через постійне хвилювання з приводу мого нового робочого місця мені всю ніч снилися
Подяка за бестселер і Знижки!
Вітаю, любі читачі! Одразу ж хочу подякувати всім, хто вчора купував мою книгу, й завдяки чому сьогодні вона в бестселерах! Моя безмежна подяка і всім, хто читає мою книгу й підтримує її своїми коментарями, лайками, бібліотеками!
Я не люблю, коли мені кидають виклик…
Що Каріон знов накоїв?? З розмаху б’ю його по щоці, не помітивши, що більша частина однокурсників уже зібралася навколо. Навряд чи вони чули нашу розмову, але не помітити ляпаса не могли… — Ого! Дівчата, а хтось
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше