Знижка на роман, який не залишить вас байдужими!

Вітаю, любі!!!

Зі святом!

Запрошую до знижки на роман "Жебрак".

#випробування долі; #людяність; #романтика. 

Уривок.

Красива брюнетка пішла. З її поведінки я зрозумів, що вона образилася. Кинула старе як слід прислів’я й пішла. Слова її дідуся зачепили мене. Я почуваюся паршиво. Вона прийшла мене провідати, а я образив її. І зробив це навмисно.

Зітхаю. Я не хочу більше підпускати до себе людей. Їм не можна вірити. Вони здатні зрадити заради наживи. Готові йти туди де шелестять купюри, переступаючи через усіх та йдучи по головах.

Нікому вірити не можна.

Але мої думки знову і знову повертаються до дівчини. Вона юна, приваблива, а медсестра сказала, що звати її Артемія. Дивуюся, бо таке ім’я чую вперше. Воно унікальне, як і вона сама. Але мене дуже турбує інше, звідкіля вона дізналася моє ім’я. Я боюся, аби вона справді не була журналісткою та не накопала ще більше інформації на мене. Бо я не знаю як буду жити, якщо вона мене здасть папараці. Можу тільки уявити як тішитиметься моя колишня, коли побачить мене у такому вигляді.

Я нервував до обіду наступного дня. Приймаючи крапельниці та уколи не міг заспокоїтися. Пив пігулки, дрімав та чекав, що дівчина сьогодні також прийде мене провідати.

По обіді до мене зайшла лікар. Попросила медсестру вийти. Оглянула мене й невдоволено заглянула в очі.

— Вам пощастило, що ота дівчина одразу викликала швидку, і оплатила вам належне лікування.

Я нервово кліпаю. Щось нічого не можу второпати.

Як це оплатила лікування? Про, що це зараз лікарка?

— Не зрозумів? Як це оплатила?

Віра Семенівна фиркнула й розповіла мені, як Артемія все та всюди оплачувала, аби мене прийняли в лікарню. Я шокований. Мені соромно, прикро, та важко повірити, що у світі ще є такі добрі душі, які здатні на людяність.

Як же мені тепер соромно перед тим дівчам. Зі слів лікарки я розумію, що справді повинен їй життям завдячувати.

Віра Семенівна побажавши мені якнайшвидше одужувати та берегти себе в майбутньому, покинула палату.

Я страшенно дратуюся. Виявляється ця дівчина ніяка не журналістка. Вона співвласниця мережі кафе. В голові не вкладається, скільки всього вона для мене зробила.

А я..?

❤️❤️❤️

NMdFx_yc

Приємного читання!

Верба б'є, не я б'ю...

 

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Halyna Shchyrba
13.04.2025, 15:42:32

Від нині зи тиждень буде Великдень!
❤️❤️❤️

avatar
Виктория Зёма
13.04.2025, 15:37:02

❤️❤️❤️❤️❤️

avatar
lanachak
13.04.2025, 10:26:17

Вітаю , нехай верба б'є і проганяє всі хвороби, біди і війну

Лія Тан
13.04.2025, 10:37:51

lanachak, Дякую, сонечко!!! Хай так і буде!!!♥️♥️♥️

avatar
Лана Рей
13.04.2025, 10:22:26

Дякую за подаруночок і привітання. Успіхів, радості та щастя.

Лія Тан
13.04.2025, 10:35:24

Лана Рей, Щиро дякую, моя люба!!!♥️♥️♥️

avatar
Lesa Samoshkina
13.04.2025, 10:12:32

Дівчата,,,,,і не дівчата, твір-бальзам на душу.Автор виклалася на всі110%(як завжди), не пошкодуєте про витрачений час.
Миру,здоров'я,натхнення.

Лія Тан
13.04.2025, 10:34:33

Lesa Samoshkina, Безмежно вдячна, моя хороша!!! Ви зробили мій день. Ви не уявляєте, як приємно читати такі солодкі рядки. Я отримала колосальну дозу натхнення.
Це найкраща рекомендація!
Ще раз спасибі!!!
♥️♥️♥️

avatar
Reader Lana
13.04.2025, 10:09:03

Дякую за привітання та подарунок❤️
Навзаєм!!!

Лія Тан
13.04.2025, 10:30:24

Reader Lana, Спасибі, моя люба!♥️♥️♥️

Інші блоги
Про «правильну» критику та кордони 
Вчора натрапила в мережі на гарячу дискусію,яка не вщухала майже добу.Суть конфлікту проста -читачі залишили негативні відгуки,а авторка відчайдушно доводила,що пише «для себе» і якщо комусь щось не подобається
Співбесіда з особливостями...
Доброго вечора! Черговий розділ “Нашої отрути” на сайті. До вашої уваги – маленька історична довідка та уривок: Домагання у професійному середовищі у Бразилії 1970-х років відрізнялося від наших часів тим, що
Дихати(не)тобою...
Новий розділ вже чекає на тебе...❤❤❤
Спати? Ні.
Алана вже лежала в ліжку, коли двері до спальні відчинилися, і до кімнати зайшов Кайден. Не кажучи ні слова, він зачинив двері й почав розстібати ґудзики на білій сорочці. Алана різко сіла на ліжку, морщачись від болю в
Що за чудові подарунки?! Я вас люблю!♥
ДРУЗІ! Ви неймовірні! Я вдячна вам від усього серця за те, що додаєте мої книги до бібліотек і за те, що читаєте і коментуєте мою новинку Водійка для Дикого ♥♥♥ Сьогодні я помітила, що ви додали книгу до бібліотеки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше