Обурення Діани.

Мирної ночі, любі!!!

Запрошую до оновлення роману "Навіжена".

Уривок.

Здригаюся від ридання, коли нарешті залишаюся одна. Не можу пояснити своїх сліз, але найобразливіше те, що тато нас застав на поцілунку. Мені соромно перед ним. Я ж так протестувала проти Данте, а тут? Що я могла йому заперечити, якщо я так пристрасно цілувалася з цим покидьком. Ось я і потрапила у свою пастку. Непокора у мені, під’юджує мене до втечі, але я цього зробити не можу. Адже якщо я втечу, цього ніхто не зрозуміє, а Данте, як завжди залишиться білим та пухнастим.

Знову схлипую. Він нахабно підставив мене, ще й обставини склалися якнайкраще, для нього. Як же мені тепер викрутитися з цього всього? Схоже ніяк. Хіба, що продовжувати у тому ж дусі, можливо тоді Данте сам відмовиться від мене. Зрештою стелитися перед ним я точно не буду. Я заплуталася у власній павутині інтриг, і винен у цьому саме цей пихатий мен, тож вигрібати тепер буде він. Тепер він відчує всю мою люб’язність в переносному значенні. Мені втрачати нічого. Щойно він наказував мені скласти зброю, бо наша війна завершена, але він помиляється, якщо думає, що я його послухаю. Я ж іще важку артилерію не діставала. Тож хай готується. Його чекає неприємний сюрприз.

Вкотре шморгнувши носом, витираю сльози. Я налаштувалася рішуче, і байдуже, що прокололася, я все одно не здамся.

 Данте сказав моєму батькові, що у нас стосунки. Ну-ну! Він ці стосунки запам’ятає на все життя. Аби потім не плакав. Я не вибачу йому цю підставу. Міг же вигадати щось інше, так ні, скористався ситуацією...

Читати далі...

Приємного читання!!!