Вітаю!

Фінальна глава вже вийшла  приємного читання!

— Ти можеш обьеднати цей світ, — промовила Тінь, знову набираючи форму батька. — Але не світлом. Світло слабке. Воно вагається. А темрява вибирає. Вона знає. Об’єднаймося. Стань тим, ким тебе створила доля. І ти більше ніколи не будеш слабкою.

Рене тремтіла. Камінь у її руці палав. Вона відчула, як спокуса заповзає в серце. Вона хотіла сили. Вона хотіла, щоб її більше ніхто не зраджував. Вона хотіла, щоб минуле зникло назавжди. І на мить — лише на мить — вона зробила крок до темряви.

Але тоді вона згадала Алана та всіх друзів.

Їх очі. Їх тепло. Їх страх — не перед темрявою, а перед тим, що втратять Рене.

— Я не хочу правити страхом, — прошепотіла Рене. — Я не хочу бути сильною через біль інших. Я не така.

Тінь завила, її форма хитнулась, як полум’я на вітрі.

— Ти не зможеш повернутись, — прохрипіла вона. — Ти відреклась.

— Я вибрала, — відповіла Рене.

І в той момент, коли темрява рвонулась до неї, вона встромила камінь собі в груди.