Аїда кається та обіцяє не красти більше букети!

Вітаю, любі!!! 

Гарного завершення робочого тижня та хороших вихідних! 

Запрошую до оновлення роману, "Вкрадене серце".

Уривок.

Приїхавши на стоянку навпроти свого тату-салону, паркуюся на звичному місці. І, знявши екіпіровку, проходжу повз квіткову крамницю. Ну не можу втримати посмішку, а за мить чую, як тьотя Лариса кричить мені у спину:

— Хуліганко, доброго ранку!

Не витримавши, сміюся й оглядаюся на продавчиню з квіткової крамниці.

— Доброго ранку, тьотю Ларисо!

Жінка стоїть на порозі з горнятком кави та, примруживши одне око, кидає:

— Мала, квіти більше у мужиків не відбирай!

Я, закривши обличчя рукою, сміюся, бо на нас великими очима дивляться перехожі. А тітка Лариса тим часом додає:

— А зрештою, можеш... Я матиму виручку!

Тепер сміємося вдвох.

— Я більше не буду, — обіцяю й додаю: — Гарного вам дня! Та хороших продажів!

— Дякую, мала! І тобі також! — кричить мені навздогін жінка, бо я рушаю з натовпом на інший бік — до свого найулюбленішого з п’яти тату-салонів.

Сьогодні до обіду маю встигнути все зробити, бо потім буде не до роботи.

Опинившись у своєму кабінеті, я з кавою сідаю в крісло та загрузаю у спогади того фатального дня. Моє серце пришвидшено б’ється від цих спогадів. Ще не минуло й дня, аби я не думала про цього чоловіка...

Читати тут...

Приємного читання!