Пишу цей блог, оновлюючи розділи щодня, і сьогодні хочу зупинитися на одному з героїв моєї книги — Обсидіані.

Це темна, суперечлива фігура, яка, як мені здається, або притягує, або лякає.

Він не говорить натяками. Усе — прямо, боляче, різко. Його дії завжди мають наслідки, і бажання, які він виконує, ніколи не залишаються без відплати. Та попри всю жорстокість, в ньому є щось... трагічне. Наче кожен його вчинок — це відлуння старої рани, яку він давно перестав лікувати.

Обсидіан — не демон, який просто нищить. Він викриває. Витягує назовні найглибші бажання й показує, що за ними ховається: слабкість, страх, або... сила.

Що він викликає у вас? Чи відчуваєте ви до нього відразу? Чи, навпаки, не можете відірватися, як від полум’я, знаючи, що воно обпече?

Мені цікаво, як ви бачите його — як злодія, антагоніста, чи, може, як спотвореного рятівника?

І, як обіцяла, залишаю невеликий спойлер-уривок, у якому він проявляється з неочікуваного, а можливо з очікуваного боку:

Завтра — нова тема.  А сьогодні — час темряви. Ось тут