"Слова друга змушують мене усміхнутися ще ширше. Сашко с дитинства був таким – надійним, як скеля. Навіть коли ми були дітьми, він завжди захищав мене від хуліганів у дворі. І зараз, попри його вічні відрядження і зайнятість, я знаю, що він мене завжди підтримає.

– Дякую, Саш, – кажу я, відчуваючи, як сльози навертаються на очі. – Ти навіть не уявляєш, як це для мене важливо.

– Гей, не плач, – жартівливо каже він, підморгуючи. – Ти ж знаєш, я не можу бачити, як ти засмучуєшся. Давай краще розкажи, що ще потрібно для малюка? Може, я можу чимось допомогти?

– Ой, не поспішай, ще купа часу Навіть живіт поки що не почав рости!

– Не уявляєш, як швидко час пролетить, – раптом починає філософствувати друг. – Спочатку виросте живіт, потім із нього вибереться карапуз, потім я вчитиму його грати у футбол, а потім… Слухай, Вітко, виходь за мене заміж!

Сашко так різко переходить від мрій до реальності, що я не одразу усвідомлюю, що саме він мені запропонував, і продовжую, нерозумно усміхаючись кивати у відповідь на його слова.

– То що, ти згодна?"

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 20 вже на сайті!