Я погодилася на фіктивний шлюб із чоловіком, від якого випадково завагітніла. Це потрібно було, аби уникнути політичного скандалу.
Ми граємо зразкову сім'ю, чекаємо на спільну дитину.
Я маю бути спокійною і щасливою, адже ситуація вирішилася найкращим чином. Але що робити, якщо разом з його дитиною всередині мене зростають почуття, які наш договір не передбачає?

Наша поїздка до Домінікани не залишилася без уваги. У світських хроніках і кількох «ручних» виданнях «спливають» фото.
На них ми з Теміровим лежимо на шезлонгу біля басейну. Я навіть пам’ятаю той момент. Він обіймає мене ззаду, а я з його телефону показую вподобані розписи стіни для дитячої.
Руки Андрія лежать на животі, який він пестить. На одному з фото — цілує мене в шию. На другому — торкається губами щоки. На третьому — усміхається. Що було далі — я теж добре пам’ятаю. Аж у жар кидає.
Хтось стежив за тим, як ми відпочиваємо, обіймаємося і цілуємося у басейні. І це було б огидно, але всередині мене переважає незрозуміле захоплення від того, як ми виглядаємо зі сторони.
У коментарях — багато звинувачень, що ми жируємо за народні гроші. Це неправда, мені прикро, але у бій за нашу з Андрієм честь я не кидаюся. Зате відзначаю лайками кілька добрих зауважень про те, що ми — гарна пара. Нам бажають щастя. Дитині — здоров’я.
І нехай сам факт стеження я засуджую, але зберігаю фотографії невідомого мені папараці на телефон. А в голові постійно крутиться: чому ми так сильно схожі на закоханих одне в одного чоловіка з дружиною, а не договірних?