(чи це було б блискуче чтиво... чи трохи трагікомедія з нотками абсурду)
Серйозно, уявіть: відкриваєте книгу, а там — ви. Не ідеалізована версія, не герой у броні, не фатальна красуня з магічною силою, а отой самий/сама ви. З кавою в одній руці, телефоном у другій і внутрішньою кризою "чому я знову все прокрастиную" на задньому фоні. Цікаво? Та ще й як!
Жанр?
Залежить, з якої ноги ви встали сьогодні.
Якщо з тієї, що вперлась у зарядку й мало не зламалась — це точно чорна комедія.
Якщо сьогодні ви раптово вирішили змінити життя, прибрати в шафі й написати диплом/роман/лист до Всесвіту — мабуть, мотиваційна драма з елементами фентезі (бо такі речі не відбуваються без магії).
А якщо вас вже п’яту серію переслідує відчуття, що життя — це "Шерлок", але ви не Шерлок, а той, хто випадково пройшов повз — тоді ми в жанрі "екзистенційний трилер".
А тепер про "має захопити з першого абзацу"...
Ох, це моє улюблене.
"Твоя книга має одразу захопити. З першого рядка. З першого вдиху. Інакше — delete."
Добре, уявімо перший абзац вашої книжки:
«Вона прокинулася від сигналу будильника, який грав трек, що вона ненавиділа, але не змогла змінити вже пів року, бо була ледача. Вона подивилася у стелю й подумала: «Чому я знову прокинулась в цьому тілі? А не у тілі міліанера»
Ну все, бестселер!
Чи, може, така версія:
« Він увійшов в кімнату. Забув, навіщо. Вийшов. Згадав. Повернувся. Забув знову. Драма розгорталась.»
Захопливо? Можливо, для тих, хто живе так само. Але, погодьмося, справжня магія — не в екшені на першій сторінці, а в тому, як чесно написано. Як точно хтось вловив те відчуття, коли ти в три ночі думаєш, чи це просто тривога, ( добре, що тільки в душі)чи ти не забув заплатити за світло. Чи заплатив кредит за новий айфон
То чи була б цікава книга про вас?( Напишіть в коментарях)
Однозначно. Особливо якщо ви дозволите собі бути не ідеальним персонажем. Якщо в цій книзі буде місце і для провалів, і для сарказму, і для діалогів з котом, які ніхто не повинен чути.
Можливо, не з першого абзацу. Але з першої правди — точно.
Якщо що, оцініть перші глави моїх книг, а я вашої, можете навіть 1 понаставляти. Дозволяю. Їм точно не звикати.
Та я б читала взахліб! І сміялась, і плакала, і, можливо, трохи соромилась, бо "ой, це ж я!"
Жанр? Точно трагедія з елементами кави, саморефлексії й безкінечних списків "з понеділка почну".
А перший абзац...
«Вона прокинулась з думкою: "Сьогодні я візьмусь за себе!" — і пішла читати ще один мотиваційний пост замість того, щоб хоч щось почати».
Кетрін Сі, О, вже інтригує! Іноді саме такі героїні відкривають найглибші емоції. І вкінці вона все таки зустрічає єдиного і занурюється з головою у ці стосунки. Було б цікаво прочитати
Привіт) а як зрозуміти, що гг - це я, якщо таких людей дуже багато?))) особисто я читаю книжки з метою уникнути реальності або дізнатися що нове чи цікаве, а не читати про середньостатистичну людину)))
Вона прокинулася від звуку шарудіння в котячому лотку, нервово піднялася і попрямувала. Котик сидів щасливий нарешті я тут і все зі мною добре, бо переживав,що я занадто міцно сплю і не прокинусь, тому будив як міг.
Я думаю це буде якась скучна книга, жанр незрозумілий
Тетяна Черкасова, Навпаки, це звучить дуже зворушливо! Якщо з цього починається книга, то вона явно про тонкі емоції, зв'язок із домашніми улюбленцями. Я б віднесла її до жанру психологічної прози з елементами побутової драми. Така книга точно знайшла б свого читача — особливо серед тих, у кого є хвостаті "будильники".
Як би я стала героїнею своєї книги, то читачам довелося б і співпереживати, й плакати, й сміятись. Було б там місце й для СЛР. Навіть детектив би промайнув десь на околиці. Самокритики й сарказму було б багато.
Не знаю. В кожній моїй книзі є якась частина мене. Можливо і не завжди хороша. І я думаю, що це була б і драма і містика, і еротика( чому б ні? Це життя) і жахи . Я багато подорожувала, багато бачила. Тому мені й легко писати. Всі мої герої це в чомусь реальні люди. А зараз моя книга була б нудна і не цікава. Хоча у всьому можна знайти щось цікаве. Навіть в побитій пляшці пива, що одиноко стоїть біля сміття. За свою творчість я вже мовчу. Бо це мабуть окрема тема. Колись я вірила, що роблю щось корисне. Зараз розумію, що це далеко не так і я була не права коли так вважала. З однієї сторони мені подобається писати з іншої це мене засмучує. Якось так.
Я часто розмовляю з людьми й ловлю себе на думці: ця історія — уже майже роман. Іноді це драма з сильними поворотами, іноді — камерна комедія або просто повсякденність, у якій ховається щось дуже справжнє. Такі історії хочеться читати. Такі історії хочеться зберігати.
Але найчастіше їх ніхто не пише. Бо самі герої не вірять, що їхнє життя варте уваги. Не бачать у собі нічого "особливого". Забувають, що навіть одна єдина людина, яка зачепиться за їхню розповідь, — це вже багато. Це вже значення.
Не знецінюйте себе. Ви — не статистика. Ви — сюжет. І хтось дуже хоче вашої уваги.
Світлана Романюк, Якщо особисто моя, то скоріше за все пригоди. У мене дуже насичене життя) Але з домішкою психології - треба ж якось висновки з пригод підсумовувати)
А можна я вам чесно скажу? У ваших книг все привабливо для мене) І обкладинки, і анотації, і я ще пам'ятаю приголомшливий візуал, який ви виставляли... У них тільки один мінус... Довгі, блін... Тому чекають в бібліотеці, поки я зберусь з силами настільки, щоб надовго застрягнути в вашому світі.
Чарівна Мрія, Абсолютно згодна — саме в дрібницях оживає текст, бо вони справжні. Але й тікаємо ми в книги не просто від буденності, а щоб побачити в ній сенс, якого іноді не помічаємо щодня.
Світлана Романюк, Цікавий погляд) В принципі, так і за Ітаном цікаво спостерігати в його самонакручуванні. Це він взяв від мене, хахах. Можна вважати, що частинка мене вже є в книзі, проте проживає свою історію, а не мою автобіографію.
Ель Грей, Мабуть, я теж так думаю про своє життя. Можливо, саме тому ми і ховаємось у письмі, вигадуючи інші всесвіти — щоб хоч якось урізноманітнити буденність і додати в неї трохи магії.
Якби я стала гг в книзі, то це була б комедія з елементами мотиваційної драми.) Щодня щось вчворю. Навіть моя чотирирічна племінниця вже знає про те, що я - роззява.))
Лана Рей, Однозначно почитала б книгу про вас! Комедія з мотиваційною драмою — це взагалі ідеальне поєднання: і посміятись, і задуматися. А якщо головна героїня ще й роззява з харизмою, то кожна сторінка — як пригода
Сьогодні 13 грудня. Цифра, яку багато хто оминає. Але мої героїні живуть у часи, коли забобони були частиною реальності. На морі (Морріган та Серафіна, Королеви Чорного Прапора). Тут все суворо. Жінка на кораблі — до біди
Невелика атмосферна добірка книг, фільмів і музики для тих. кому сподобалася історія кохання Джулії та Симони. Що почитати (щоб відчути текст): Патрісія Гайсміт — «Ціна солі» Класика. Зимовий Нью-Йорк,
Я вирішила не відкладати фінал історії до вечора. Можливо, комусь моя Остання глава грудня, яка бере участь у флешмобі «Ялинкове сяйво» чарівної Ольхи Елдер, підніме настрій та надихне після важкої ночі. А
Привіт, любі ♡☆ Вночі я дописала першу частину книги «Ритми серця: танок ненависті» :) Спочатку думала, що хочу обидві частини зробити на 30+ глав, але вирішила, що перша буде меньше за об'ємом, аніж друга
Я довго думала, чи писати пост пам’яті, і все ж наважилася, бо не написати я не могла.
Спочатку — потрясіння. ADAM — слова його пісень чіпляють до глибини душі. Такі слова, таку любов може написати тільки людина, яка кохає,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, якби книга була про мене — було б що почитати! Моє життя точно не нудне: пригод вистачає, як у доброму фентезі!
Світлана Романюк, Ні ;)
Та я б читала взахліб! І сміялась, і плакала, і, можливо, трохи соромилась, бо "ой, це ж я!"
Жанр? Точно трагедія з елементами кави, саморефлексії й безкінечних списків "з понеділка почну".
А перший абзац...
«Вона прокинулась з думкою: "Сьогодні я візьмусь за себе!" — і пішла читати ще один мотиваційний пост замість того, щоб хоч щось почати».
Уляна Віор, (ʘᴗʘ✿) Або замість того, щоб писати книгу пишемо коментарі і дивимося ТікТок. І не беремося за себе. ❤️Дякую за розгорнуту відповідь)
Якщо б тільки деякі моменти були б вирізані, а деякі вигадані, то в принципі було б непогано
Світлана Романюк, Так це правда
Це був би роман про жінку, що уникає стосунків та бояться прив'язаності .... Такий собі роман:)
Кетрін Сі, О, вже інтригує! Іноді саме такі героїні відкривають найглибші емоції. І вкінці вона все таки зустрічає єдиного і занурюється з головою у ці стосунки. Було б цікаво прочитати
Вона б була нудною...
Наталія Шепель, У мене також ❤️❤️❤️
Привіт) а як зрозуміти, що гг - це я, якщо таких людей дуже багато?))) особисто я читаю книжки з метою уникнути реальності або дізнатися що нове чи цікаве, а не читати про середньостатистичну людину)))
Лілія Зелена, Мають же бути в цієї середньостатистичної людини, якісь події, подорожі, історії кохання. От про них і прочитала б
Вона прокинулася від звуку шарудіння в котячому лотку, нервово піднялася і попрямувала. Котик сидів щасливий нарешті я тут і все зі мною добре, бо переживав,що я занадто міцно сплю і не прокинусь, тому будив як міг.
Я думаю це буде якась скучна книга, жанр незрозумілий
Тетяна Черкасова, Навпаки, це звучить дуже зворушливо! Якщо з цього починається книга, то вона явно про тонкі емоції, зв'язок із домашніми улюбленцями. Я б віднесла її до жанру психологічної прози з елементами побутової драми. Така книга точно знайшла б свого читача — особливо серед тих, у кого є хвостаті "будильники".
Коли хтось напише про мене книгу, це, скоріш за все, буде просто добірка моїх цитат. Бо не логічні цитати — моє життя.
Вівіана, А це вже звучить як перша цитата для тієї книги! Чесно, глибоко — ідеальний жанр: філософія хаосу.
Якщо і робити про мене щось то це явно сітком якийсь ?
Напрієнко Андрій, ;-)
У моєму житті більшість часу займає робота й навчання, тому я б не витримала б про це ще й читати:)))
Світлана Романюк, Може й так)
А в мене вже є твір, де головні герої - автори Букнет )))
І візуали схожі до кожного )))
Ця ідея мала втілення )
Світлана Романюк, "Як змусити дракона-мільярдера платити податки".
Цікаво, що автори себе також пізнали на сторінках книги
Як би я стала героїнею своєї книги, то читачам довелося б і співпереживати, й плакати, й сміятись. Було б там місце й для СЛР. Навіть детектив би промайнув десь на околиці. Самокритики й сарказму було б багато.
Світлана Романюк, ♥️
Не знаю. В кожній моїй книзі є якась частина мене. Можливо і не завжди хороша. І я думаю, що це була б і драма і містика, і еротика( чому б ні? Це життя) і жахи . Я багато подорожувала, багато бачила. Тому мені й легко писати. Всі мої герої це в чомусь реальні люди. А зараз моя книга була б нудна і не цікава. Хоча у всьому можна знайти щось цікаве. Навіть в побитій пляшці пива, що одиноко стоїть біля сміття. За свою творчість я вже мовчу. Бо це мабуть окрема тема. Колись я вірила, що роблю щось корисне. Зараз розумію, що це далеко не так і я була не права коли так вважала. З однієї сторони мені подобається писати з іншої це мене засмучує. Якось так.
Світлана Романюк, Дякую за відповідь.
Кожна людина заслуговує стати героєм книги.
Я часто розмовляю з людьми й ловлю себе на думці: ця історія — уже майже роман. Іноді це драма з сильними поворотами, іноді — камерна комедія або просто повсякденність, у якій ховається щось дуже справжнє. Такі історії хочеться читати. Такі історії хочеться зберігати.
Але найчастіше їх ніхто не пише. Бо самі герої не вірять, що їхнє життя варте уваги. Не бачать у собі нічого "особливого". Забувають, що навіть одна єдина людина, яка зачепиться за їхню розповідь, — це вже багато. Це вже значення.
Не знецінюйте себе. Ви — не статистика. Ви — сюжет. І хтось дуже хоче вашої уваги.
Світлана Романюк, Якщо особисто моя, то скоріше за все пригоди. У мене дуже насичене життя) Але з домішкою психології - треба ж якось висновки з пригод підсумовувати)
А можна я вам чесно скажу? У ваших книг все привабливо для мене) І обкладинки, і анотації, і я ще пам'ятаю приголомшливий візуал, який ви виставляли... У них тільки один мінус... Довгі, блін... Тому чекають в бібліотеці, поки я зберусь з силами настільки, щоб надовго застрягнути в вашому світі.
Чарівна Мрія, Абсолютно згодна — саме в дрібницях оживає текст, бо вони справжні. Але й тікаємо ми в книги не просто від буденності, а щоб побачити в ній сенс, якого іноді не помічаємо щодня.
Якби я потрапив у СВІЙ твір, знаючи, що там відбувається... мабуть, мене б вже не стало через секунду.
Світлана Романюк, Дякую!! ☺️
Хахах, якби була книга про мене, то полетіла би в стінку в якийсь момент, бо читач би не витримав моїх самозакопувань...
Світлана Романюк, Цікавий погляд) В принципі, так і за Ітаном цікаво спостерігати в його самонакручуванні. Це він взяв від мене, хахах. Можна вважати, що частинка мене вже є в книзі, проте проживає свою історію, а не мою автобіографію.
Нудна б вийшла книжка)
Ель Грей, Мабуть, я теж так думаю про своє життя. Можливо, саме тому ми і ховаємось у письмі, вигадуючи інші всесвіти — щоб хоч якось урізноманітнити буденність і додати в неї трохи магії.
Якби я стала гг в книзі, то це була б комедія з елементами мотиваційної драми.) Щодня щось вчворю. Навіть моя чотирирічна племінниця вже знає про те, що я - роззява.))
Лана Рей, Однозначно почитала б книгу про вас! Комедія з мотиваційною драмою — це взагалі ідеальне поєднання: і посміятись, і задуматися. А якщо головна героїня ще й роззява з харизмою, то кожна сторінка — як пригода
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати