"Врятуй мене" Єдина знижка в передплаті!!! ++++

Привіт ,  мої  хороші!

  Дочекались!  Сьогодні діє   знижка  на історію  яка  зараз  в  передплаті.  У  вас  є  чудова  нагода  придбати  книгу  за  найкращою  ціною.   Дешевше  вона  точно  коштувати не буде,   навіть зі  знижкою.  Поспішайте!  

Анотація 

    Де   в   біса   носить  того  бухгалтера? - дивлюсь на   годинник   і   підходжу   до   вікна.   Восьма   сорок.   Вона   вже   спізнилась   на   десять   хвилин.   Наче   в    мене    справ   інших    немає.   Якби   не   прохання   Ганни ,    вже   б   відмовив   їй   навіть    без   розмови.  Ненавиджу   коли    працівники   спізнюються.   А   вона   ще   навіть   не   працівник.   Настрій   жахливий.   Хочеться   на   комусь   зірватись.  Відчуваю,   що  жертва   скоро   знайдеться.   Васильович   вже   мабуть    чекає   мене,     а   я   змушений   чекати    дівчину,   якій    типу   потрібна   робота.    Якби   дійсно    була    потрібна,   вона   б   мене    чекала,   а   не    навпаки.    В   двері   тихенько   постукали.  Невже   припливла,   принцеса. 
     - Заходьте! -  гаркнув   не   розвертаючись. 
     - Доброго   дня.   Пробачте    за   спізнення.  -  моє   серце   прискорило   ритм   лише   від   цього    тихого,   ніжного    голосу.  Голосу   з   минулого.    Не    може    бути.  Цього   просто   не   може   бути .   Розвернувся   і    очманів...   Це   дійсно    вона.   Даша   Савицька.   Вона    теж    застигла   з   відкритим   ротом.   А   я    чорт    забирай    потонув   в    блакитних    очах,   наче    не    було    цих    шести    років.   Тіло   напружилось,   дихання    збилось    і   в   горлі   пустеля    Сахара.   Все   як   тоді.   В   іншому    житті.    Вона   трохи   змінилась,   тіло   стало   ще   більш   жіночним   і   спокусливим.   Я   добре   пам'ятаю   що   там   під   одягом.   Добре    пам'ятаю   кожну   родимку   і   кожну    клітинку.   Колись   я   обожнював    вивчати   її    тіло   губами.  

     Скільки    разів    я    уявляв   нашу   зустріч   і    прокручував   в   голові   все    що   хотів    би   їй    сказати.   Я    намагався   забути    її,   намагався  зненавидіти    за    все   що   вона    зробила,   сподівався   що   більше   ніколи   її   не   побачу,    а зараз...   Зараз   не   можу   вдихнути   повітря.  Наче    знов   той    самий    закоханий   до   нестями    дурник.    Дурник ,   яким    вона    так   майстерно    маніпулювала    і    якого     врешті-решт    безжально    розчавила...  

 ❤️

УРИВОК:

       Піднявся   на   другий   поверх  і   тихенько  зайшов   в   кімнату   яку   обрала  для  себе  Соля.  Вони  дійсно  обійнявшись   сплять.   Дуже  красива  і  мила  картина.  Я   кілька   хвилин   просто  стояв  і  милувався  ними.   Вчергове   відчув  шалене  бажання  стати   їх  частинкою.  Піддавшись  цьому   бажанню  тихенько  ліг   за   спиною  Даші  і   обережно  обійняв  їх   обох.   Занурився  носом   в   волосся   коханої  дівчини,  втягнув   її   запах   і   прикрив   очі.  Хочу   щоб   час   зупинився.  Щоб   ось  так,   просто   лежати   поруч   і   дихати  нею.   Так   я  й   заснув.  

     Прокинувся   від  того  що  Соля  шарпає  мене  за  носа.  Розплющую   очі  і  бачу  широку  посмішку  малої  бешкетниці.  Які   ж   вони  з   Дашкою  все-таки  схожі.  Збожеволіти. 

     - Ти  тепер  будеш   моїм   татком? -  тихенько  запитує  чим  вганяє  мене   в  ступор.   Звісно,  саме   цього  я  й  хочу.  Я  хочу   щоб   ми  були  всі   разом   як   справжня   сім'я,   але...  Мабуть   про  це  вона  мала  б  розмовляти   з   мамою?  Але  більше  здивувало  не  це,  більше  здивувало  чому  дитина  в  якої  вже  є  тато,  хоче  називати  татом іншого  чоловіка?  Потрібно  терміново  поговорити  з  Дашкою. 

      - А  ти  цього   хочеш,  янголятко?  -  запитую і   відчуваю  як  напружується  Дашка.  Значить  теж  вже  не  спить.  

       - Дуже   хочу. - відповідає  не   замислюючись  Соля.  - Ти  дуже  хороший  і  я   тебе   люблю.  - обіймаю  її  і  цілую  в   щічку.  По  тілу   пробігло   приємне   тепло  і   мене   накрило   якоюсь  безмежною  ніжністю  до  цієї  маленької  квіточки. 

      - Я   теж   тебе  люблю ,  маленька.   І   маму   твою  люблю,   яка  прикидається  що   її   тут   немає. - Дашка   почала   сміятись   і   розвернулась  до   нас   обличчям.   В   очах   блищать  сльози.  Притягнув  її   до   себе  і  поцілував   в   чоло. - Мої   дівчатка. 

      - Твої  дівчатка. - повторила   Соля  і   ми   знов   розсміялись .  Ось  воно,   моє   щастя...

Мрії здійснюються! (2)

xzRsRN3w

t4C9cGwq

Моя дика пантера (2)

wOzLtIBd

tmk7US1x

Гарного дня!

Бережіть себе  і своїх  близьких!

Ваша  Тетяна Калинова.