Темрява приходить тоді, коли ти просиш світла. Іноді вона говорить тихо. І має жовті очі.

Уривок1.  із моєї нової темної психологічної історії: Не відчиняй

— Тоді що залишиться від мене?

— Спокій, — його голос був м’яким, майже ласкавим. — Світ без болю.

Лія вдихнула, але повітря раптом стало гірким. Він не говорив про зцілення. Він говорив про порожнечу.

— Світ мертвих, — прошепотіла вона.

Доріан не заперечив.

— Ні. Я вже зробила одну угоду, і цього було достатньо.

Уривок 2.

— Ти думаєш, що можеш забрати біль і залишити мене собою?

Доріан нахилився ближче.

— Ти вже не та, ким була. Ти розбита. Порожня. Ти боїшся навіть згадувати її ім’я, бо це розриває тебе на шматки.

Лія здригнулася.

— Замовкни.

— Лілі, — прошепотів він.

Її серце зупинилося.

Повітря в кімнаті стало задушливим. Вона не могла дихати.

— Лілі.

Її руки затремтіли.

— Замовкни! — вона кинулася на нього, її пальці вчепилися в його плащ, ніби могли вирвати ці слова з реальності.

Спойлер: 

Він нахилився ще ближче, і Лія відчула його подих на своїх губах — холодний, майже крижаний. Відстань між ними скоротилася, тінь його плаща огорнула її, мов живе полотно. Дихання стало важким, серце калатало, обіцяючи щось, що вона ще не розуміла. Ніби повітря перетворилося на густу тінь, і кожен рух став останнім. Всі її думки розсипалися під тиском цієї близькості, цієї межі, яку він невідворотно наближався подолати.

А потім раптово відвернувся, важко видихнувши, наче збирався відпустити те, що тримав занадто довго. Лія хитнулася, ледве стримуючи себе, щоб не впасти. У очах Доріана блищала дивна, хитра усмішка, що обіцяла більше, ніж вона могла б витримати.

— Подумай, Ліє, — сказав він, його голос був рівним, але холодним, з такою впертістю, що ніщо не могло б переконати її більше. — Усі твої страждання можуть зникнути.

Він простягнув їй руку, і Лія вагаючись поклала свою в його.

Чи обрали б ви спокій без болю, якщо б довелося віддати себе? Чи змогли б довіритися йому?

Напишіть в коментарях, чи вірите ви словам темних.

Оцініть книгу ❤️ Ось тут